Зелене (Петрівська селищна громада)

село Зелене
Країна	Україна
Область	Кіровоградська область
Район	Олександрійський район
Тер. громада	Петрівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA35080110100030715
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Засноване	1672
Населення	604
Поштовий індекс	28320
Телефонний код	+380 5237
Географічні дані
Географічні координати	48°27′55″ пн. ш. 33°25′13″ сх. д. / 48.46528° пн. ш. 33.42028° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	177 м
Водойми	р. Зелена
Відстань до; обласного центру	180 км. км
Відстань до; районного центру	26 км. км
Місцева влада
Карта
	Зелене
	Зелене
Мапа
	Зелене у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Зелене.

Зеле́не — село в Україні, у Петрівській селищній громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Населення становить 604 особи. Колишній центр Зеленської сільської ради.

Історія

Засноване в 1672 році^[1]. В 2-й пол. 17 ст. виникло козацьке займище. З 1734 року в складі Інгульської паланки Нової Січі. Будівництво Петропавлівської церкви — 1752 рік, для родин козаків. З 18.06.1754 Зелене в складі Слобідського козацького полку, сотник — Петро Кот, 112 мешканців чоловічої статі. 1762 рік — 276 жителів. З 22.03.1764 в складі Єлисаветградського пікінерського полку Новоросійської губернії, як державна ротна слобода, центр 12-ї роти. 1769 рік — татарський набіг і руйнація слободи Зеленої. З початку 70-х років нове заселення, у тому числі запорожцями — «В с. Зеленому запорожці поселили 30 родин із Молдавського полку» (Гільденштедт). На 1772 — 73 двори, 365 мешканців. На 12.09.1776 відомо про священника Даниїла Михайліва. 1793 рік — освячення нової церкви.

З 5.06.1806 в складі Верхньодніпровського повіту Херсонської губ. З 1821 — стає військовим поселенням 2-го кірасирського ескадрону Стародубського полку 3-ї кірасирської дивізії 2-го резервного кавалерійського корпусу. На 9.03.1841 відомо про священника Феофіла Мартиновича Порудіїва. 1848 рік — кількість мешканців — 1167 чол.ст. і 1158 жін.ст. На 1857 — с. Зелене знову державне поселення, а мешканці — державні селяни, мешканців — 2221 осіб. На 1867—2124 осіб.

На 1908 рік в Зеленому проживає 5311 осіб. 1917—1921 р.р. — боротьба за самостійну Україну, окупація німцями (квітень 1918), військами Денікіна (серпень, 1919), більшовиками (з 1921 по 1941 і з 1943 по 1991 р.р.). На 1.01.1925 Зелене — районний центр Зеленівського району Криворізької округи, 6724 мешканці. З 1929 триває геноцид українського народу, населення на 1972 рік — 2191 особа. З 9.03.1932 в складі Петрівського району. З 1941 по 1943 під німецькою окупацією. З 1991 в складі незалежної України. Населення скорочується, село занепадає.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1378 осіб, з яких 601 чоловік та 777 жінок.^[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1045 осіб.^[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	93,40 %
російська	4,40 %
молдовська	0,19 %
білоруська	0,10 %
інші	1,91 %

Відомі люди

Кришень Павло Федорович — доктор медичних наук, професор.
Таранець Олександр Михайлович (1924—1998) — український співак (баритон), народний артист України.
Хавренко Василь Михайлович — український радянський діяч, бригадир прохідників шахти «Нова» Східного гірничо-збагачувального комбінату, Герой Соціалістичної Праці (1966). Депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 8-го скликання.
Хоменко Іван Євтихійович — український поет.
Борис Павлович Куновський — художник-графік, автор екслібрисів.
Тихий А.К — професор Дніпропетровського медичного інституту.