Збаразький районний краєзнавчий музей

В період радянського правління такі унікальні пам’ятки архітектури як костели і церкви спіткала жахлива доля. В ці важкі часи відбувалося інтенсивне закриття церков. Ця ідеологічна робота проводилась під приводом потреби в складах. Щоправда тоді ж інтелігенція підняла питання щодо збереження пам’яток культури. Приміщення церков надавали під музейні експозиції, особливо часто для створення атеїстичних музеїв. Тоді ж в одному із храмів міста Збаража, в церкві “Успіння Пресвятої Богородиці” , було створено краєзнавчий музей. Фонди, як основу музейної справи, на зорі її становлення у Збаражі, створювали при діяльній підтримці громадськості ентузіасти краєзнавства: П.Д.Войтина, А.П.Малевич, А.В.Маціпура, Г.Й.Макарчук та ін.

З проголошенням Незалежності нашої держави, була переглянута роль Збаража в історії України, зокрема такої унікальної пам’ятки археології як Старозбаразька фортеця XIV-XVI ст., та пам’ятки архітектури XVII ст. Збаразької фортеці. 8 лютого 1994 року Кабінет міністрів України видав постанову про створення на базі замкового комплексу у м. Збаражі державного історико-архітектурного заповідника. Його директором став, тоді ще науковець краєзнавчого музею, Анатолій Вікторович Маціпура. Фондові матеріали Збаразького краєзнавчого музею перейшли у фонди заповідника.

http://piccy.info/view3/5207479/4281f25d6645354cea9dbd9bfae9c520/

Заповідник розкинувся на 120 гектарах. До його складу, зокрема, увійшли споруди Збаразького замку, залишки Старозбаразької фортеці XIV ст., ансамблі монастирів оо. Бернардинів і сс. Феліціянок, церква “Спаса” оборонного типу 1600 р. та ще декілька церков, адміністративні будинки, споруджені в XIX ст.. У 1999 році до складу заповідника було внесено Вишневецький архітектурно-ландшафтний комплекс, де проводиться реставрація, згідно з проектом Львівського інституту "Укрзахідпроектреставрація". У 2002 році до складу заповідника ввійшов Скалатський замок.

Перед колективом нового закладу постало непросте завдання: на базі культурно-спортивного комплексу, що був відбудований з руїн Збаразького замку, створити музейний комплекс, який став би центром відродження національної історії і був привабливим не лише для українських, а й зарубіжних туристів. Заповідник став науково-дослідною, господарсько-виробничою установою, основними напрямками роботи якої є облік, охорона, реставрація пам’яток культурної спадщини, збереження, вивчення та комплектування музейних фондів і експозиційна діяльність.

Реставраційним відділом заповідника, за проектом Львівського інституту “Укрзахідпроектреставрація”, розпочалися роботи по реставрації архітектурних пам’яток з максимальним наближенням їх до історичної правди і пристосуванням до потреб сучасності. Було опрацьовано проектні пропозиції та програму реставрації Збаразького замку. Проект передбачає якнайбільш повне відтворення планувальної структури палацу, склепінь та інтер’єрів. З часом було завершено реставрацію казематів замкового комплексу. В 2005 році завершено реставрацію в’їздової вежі. У холі палацу планується відтворити різьблені кесонні стелі. Для сполучення подвір’я з терасою, відтворено сходові марші з в’їздової вежі. У 2005 році до в’їздової вежі було відтворено міст. Також ведуться роботи по відтворенню ескарпових і контр ескарпових стін. Крім цього було завершено реставрацію пам’ятки архітектури XVI ст. споруди оборонного типу - церкви “Спаса”. Відбуваються активні реставраційні роботи комплексу монастиря оо. Бернардинів, Вишнівецького архітектурно-ландшафтного комплексу та Скалатського замку.

При підготовці комплексної програми “Збереження та використання пам’ятки архітектури національного значення палацово-паркового комплексу XVI-ХХ ст. у селищі Вишнівець” дирекцією заповідника використано досвід польської реставраційної фірми “Integer” з міста Вроцлава. Новітні технології фірми, директором заповідника А.В.Маціпурою були враховані у реставрації Вишнівецького палацу.

Роботи продовжуються, продовжуються пошуки, вінцем яких буде відтворення архітектурних пам’яток у їх первісному вигляді. Крім цього науковцями заповідника документуються пам’ятні знаки і хрести, меморіальні дошки і камені, могили, фігури, археологічні пам’ятки. Наукові відомості про них ретельно опрацьовуються і паспортизуються. Збираються і вивчаються окремі фрагменти пам’яток, такі як: карнизи, капітелі, зразки цегли, облицювальних плиток тощо. Особливу цікавість викликали зразки фрагментів кахлі ХІІІ-XVIII ст., збірка яких накопичується у фондах.

Керівництвом заповідника було визначено основні завдання щодо створення фондової бази, серед них: пошук і збір експонатів для музейних експозицій, підготовка і оснащення обладнанням приміщень для запасників і експозиційних залів, налагодження фондооблікової роботи.

Почалася повсякденна кропітка робота: організовувалися експедиції науковців ДІАЗу по території Збаразького району – збирали предмети колишнього життя і побуту, записували спогади старожилів про людей і події минувшини, вивчали топоніми населених пунктів і фольклор. Відтак незабаром було закладено основи музейних фондів. З часом завдання ускладнилися – виникла потреба у пошуку цінніших речей, які могли б стати стержнем майбутніх музейних експозицій. Для їх придбання були виділені, хоч і незначні, а все ж такі необхідні кошти. Призначена закупівельна комісія заклала основи збірок: килимів домашнього ткацтва, старовинних меблів, музичних інструментів, картин, стародруків, ікон та інших предметів, що сприяло формуванню фондових колекцій.

Постійно тривали пошуки нових джерел поповнення фондів експонатами. Налагоджувалися зв’язки із колекціонерами, краєзнавцями, любителями старовини, сільськими і шкільними музеями, діячами культури і культових громад, діаспорою за кордоном. Ця робота мала певний успіх.

Зв’язки із художниками і іншими творчими людьми краю також принесли певні здобутки. Зокрема, Андрій Гульовський оздобив розписом інтер’єри замкового палацу у Збаражі; художниця по склу Оксана Чорна виготовила унікальні вітражі, які прикрасили двері фой’є і вікна виставочних залів; скульптор Володимир Мельник зваяв погруддя Б.Хмельницького, М.Кривоноса і С.Морозенка; художник С.Ковальчук створив парсуни і портрети князів Збаразьких, Ф.Несвіцького, Януша Вишневецького, архітектора Вінченцо Скамоцци та козацьких полковників; Зиновій Мігоцький виготовив макет Збаразького замку; художник-кераміст Олександра Магінська-Слободюк створила унікальні панно, які прикрасили інтер’єр ресторану “Легенда” в казематах замкового палацу. Дерев’яні скульптури народного скульптора Володимира Лупійчука, картини художників С.Мамчура, І.Бортника, І.Яворського та роботи інших митців стали надбанням заповідника.

Контакти із емігрантами – вихідцями із Збаражчини, що проживають за кордоном України, дозволили збагатити фонди цінними матеріалами. Так, зокрема, д-р Олекса Вінтоняк, власник видавництва “Дніпрова хвиля” в Мюнхені, подарував ДІАЗу цілий ряд рідкісних видань літератури. Подібні подарунки заповідник отримав від Мирослава Антонюка з Німеччини і Богдана Рогача із Великої Британії. Поповнилися зібрання архівними матеріалами професора Техаського університету д-ра Володимира Жили з США; документами про життя і діяльність секретаря об’єднання українців-збаражан у Канаді з м. Торонто Олекси Задойка; предметами життя і побуту Владики Австралії, Нової Зеландії і Океанії уродженця м.Збаража Кир Івана Прашка. Професор Нью-Йоркського університету Володимир Петришин передав до зібрань заповідника велику кількість картин своєї дружини американської художниці Аркадії Оленської-Петришин, яка родом із Збаражчини.

Науковці заповідника ведуть послідовні пошуки і дослідження матеріалів про національно-визвольну боротьбу на теренах краю. Наслідком такої роботи стало придбання деяких зразків зброї, якою користувалися вояки УПА, документів підпільної реферантури ОУН, яка діяла на Тернопіллі. Значний вклад у фондову скарбницю заповідника зробили церковні громади.

В експозиціях і фондосховищах зберігається значна кількість матеріалів археологічних досліджень території Тернопільської області. Тільки територія Збаражчини представлена матеріалами понад 80-ти археологічних пам’яток. Територія Північно-західного Поділля в межах Тернопільської області в археологічному аспекті надзвичайно багата і цікава. Результати розкопок у співставленні з підйомними матеріалами багатолітніх розвідкових робіт О.Цинкаловського, М.Бандрівського, М.Пелещишина, О.Ситника, Б.Строценя, М.Ягодинської, О.Петровського, В.Данилейка, В.Ільчишина, Н.Скакун та інших значно збагатили фондові археологічні збірки заповідника.

Активна збиральницька діяльність забезпечила створення різнопланових колекцій: годинників, стародруків, культових речей, ікон, килимів, вишивок, предметів побуту і повсякденного народного вжитку, одягу, ковальських, столярних і гончарних виробів, предметів образотворчого і ужиткового мистецтва, зброї, нумізматики, керамічних люльок для паління, кахлю, філателії тощо.

Частина експонатів поступає до нас у занедбаному, а то й напівзруйнованому стані. Це відноситься, насамперед, до предметів образотворчого мистецтва таких, як: ікони, картини, скульптури і інші речі, які потребують негайної реставрації. При заповіднику було створено реставраційну комісію. Роботи по реставрації вела реставраційна майстерня у м. Львові під керівництвом Н.Присяжної. Згодом налагодились ділові стосунки із львівським художником-реставратором Володимиром Магінським. Протягом кількох років ним реставровано велику кількість ікон і скульптур, у тому числі і відомого майстра середньовіччя Антона Осінського та роботи школи Івана Георгія Пінзеля. На базі реставрованих цінностей із фондів заповідника, майстру присвоєно звання реставратора І-ї категорії.

Фонди науково-допоміжних матеріалів використовуються для науково-дослідницької роботи і об’єднують кілька груп предметів, серед них: документи, книги, періодичні видання, листівки, світлини, буклети, програми і запрошення, афіші, календарі, поштівки тощо. Всі вони, практично, становлять окремі колекції і використовуються для поповнення експозицій, або створення окремих виставок до політичних і релігійних свят та визначних дат.

Взагалі науковцями заповідника зібрано, систематизовано, вивчено, задокументовано і введено в комп’ютерний облік, згідно з книгами надходжень та польовими описами, понад 20 тис. експонатів, та 32147 одиниць матеріалів археологічних досліджень. Значна кількість цих цінностей розміщена у виставочних залах і доступна для огляду відвідувачами музею. Як у залах, так і в фондосховищах забезпечується температурно-вологісний режим та надійне зберігання експонатів.

На базі заповідника проводяться наукові конференції, в тому числі і міжнародні. Ведеться робота по налагодженню співпраці з міжнародними спорідненими організаціями і окремими вченими дослідниками з метою розширення можливостей наукових досліджень, пошуку архівних матеріалів з історії регіону. Вона полягає перш за все у проведенні міжнародних наукових конференцій, міжнародних археологічних досліджень, у організації пошукових робіт співробітниками заповідника в бібліотеках і архівах зарубіжних країн, у налагодженні особистих контактів з вченими зарубіжжя.

Науковцями заповідника проводяться археологічні дослідження регіону спільно із співробітниками Санкт-Петербургського інституту матеріальної культури Російської АН, вченими Франції, Польщі і Болгарії. Наукові звіти та матеріали досліджень передано на зберігання і подальше опрацьовування у фонди заповідника. Знахідки пам’яток палеоліту, трипільської культури, ранньозалізної доби, слов’янського та давньоруського часу наштовхнули науковців Інституту українознавства ім.Крип’якевича НАН України та працівників заповідника на створення палеоскансену “Старий Збараж”.

Заповідник співпрацює з вченими міжнародної школи гуманітарних наук Східної і Центральної Європи, з відділом досліджень античних традицій Варшавського університету, з університетом штату Кентуккі США, археологічним музеєм м. Ісперіх (Болгарія), з лабораторією “Праісторична Європа” Дому археології ім. Жінувес м. Гран-Прісіні (Франція), з інститутом археології Молдови, з музеєм м.Освенцім (Польща), з історичним музеєм м. Кракова, Ермітажем Росії, з музеєм війська польського у Варшаві. З деякими з них домовлено про обмін виставками ( Ермітаж Росії та м. Гран-Прісіні Франції).

У 2004 році на базі пам’ятки архітектури національного значення – Скалатського замку XVII століття було створено Скалатську філію заповідника. 2005 рік прийшов до працівників заповідника з приємною новиною. Враховуючи велике значення державного історико-архітектурного заповідника в м. Збаражі у справі збереження особливо цінних об’єктів історії, культури та архітектури, а також його роль у відродженні та розвитку національно-культурних традицій, указом Президента України від січня місяця 2005 року йому надано статус національного. Тепер це Національний заповідник “Замки Тернопілля”.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року до складу заповідника ввійшли: замок 1631 року в містіТеребовля і замок 16-17 століть в селищі Микулинці Теребовлянського району, замок 17 століття в селищі Золотий Потік, замок 1600 року в селі Підзамочок, замок 14-18 століття в селі Язловець Бучацького району, замок 16- 18 століть в селищі Скала-Подільська і замок 17 століття в селі Кривче Борщівського району.

В заповіднику панського будинку XIX ст. працює готель "Гетьман". В казематах замку розмістився ресторан “Легенда” з красивими інтер’єрами старовини. Пам’ятки Національного Заповідника “Замки Тернопілля” включені у туристичний маршрут “Золота підкова України”. Двері експозиційних залів Збаразького замку та Вишневецького палацу відкриті для вітчизняних та зарубіжних туристів. Заповідник відвідують і гості України: працівники дипломатичних місій, посли і керівники держав. У залах замкового палацу в м. Збаражі розміщено 25 експозицій, серед них: “Археологія”, “Трипілля краю”, “Етнографія”, “Ремесла краю”, “Зброя”, “Нумізматика та боністика”, “Килимарство” тощо. Збереженню духовних цінностей нашого народу присвячені експозиції ікон, предметів культового призначення, стародруків та скульптури. Жваву цікавість відвідувачів завжди викликають різьблені з дерева скульптури козацької тематики та шевченкіади народного умільця Володимира Лупійчука.

Завдяки активній співпраці, у залах Збаразького палацу періодично виставляються експозиції інших музеїв і заповідників.

Звичайно, переважна більшість зібрань носить краєзнавчий характер. Це пов’язано із специфікою роботи колективу, спрямованої на тематичне формування музейних експозицій саме такими експонатами, що в якійсь мірі, обумовлено відсутністю інтер’єрного оснащення замкового палацу князів Збаразьких предметами періоду XVII-XVIII ст., та відсутністю достатніх коштів для організації їх пошуку і вивчення, проектування і виготовлення макетів необхідної атрибутики, а відтак реставрації залів у стилі середньовіччя. Саме в цьому напрямку вирішуються проблемні питання облаштування експозицій замкового комплексу, бо саме на цьому шляху стоять перспективи розвитку музейної справи у заповіднику.

ДжерелаРедагувати

  • Данилейко Володимир Миколайович науковий співробітник Національного заповідника “Замки Тернопілля” м. Збараж Тернопільської області вул. Б.Хмельницького, 28. індекс: 47302 тел роб: (8-03550) 2—47—02,
  • 1. Данилейко В. Національний заповідник «Замки Тернопілля». / Історія музейництва та пам’яткоохоронної справи в Острозі і на Волині.  / Науковий збірник. Випуск перший. — Остріг: Видання Державного історико-культурного заповідника м. Острога, 2006. — С. 118-125.
  • 2. Данилейко В. Національний заповідник «Замки Тернопілля». / Збірник праць: том.8. Музеї Тернопільщини / Тернопільський осередок Наукового товариства ім. Шевченка / відп. ред. М. Андрейчин, ред. тому Е. Бистрицька. – Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2013. — С. 180-189.