Вікіпедія

Заставче

село в Україні, в Підгаєцькому районі Тернопільської області

Заста́вче — село в Україні, у Підгаєцькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, у південно-західній частині району. До 1990 року належало до Бережанського району.

село Заставче
Церква Святого Юрія
Церква Святого Юрія
Церква Святого Юрія
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Підгаєцька міська громада
Основні дані
Засноване ?
Населення 334
Площа 0,510 км²
Густота населення 654.9 осіб/км²
Поштовий індекс 48023
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°12′42″ пн. ш. 25°02′05″ сх. д. / 49.21167° пн. ш. 25.03472° сх. д. / 49.21167; 25.03472Координати: 49°12′42″ пн. ш. 25°02′05″ сх. д. / 49.21167° пн. ш. 25.03472° сх. д. / 49.21167; 25.03472
Середня висота
над рівнем моря 		240 м
Водойми Золота Липа
Місцева влада
Адреса ради 48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39
Карта
Заставче. Карта розташування: Україна
Заставче
Заставче
Заставче. Карта розташування: Тернопільська область
Заставче
Заставче
Мапа
Мапа

CMNS: Заставче у Вікісховищі

Поштове відділення — Завалівське. До 2020 року підпорядковувалось Завалівській сільраді.

Населення — 334 особи (2001).

На деяких картографічних ресурсах помилково позначене як Заставне.

Географія ред.

Розташоване на лівому березі річки Золота Липа, за 11 км від центру громади.

Історія ред.

Згадується як село Заставе (Zastawe) 24 березня 1449 року в книгах галицького суду[1].

Перша писемна згадка — 1785.

Із середини 19 ст. Заставче — власність Рачинських.

1914 село майже повністю спалили російські війська.

У 1930 році разом із іншими селами Підгаєччини за розпорядженням тодішнього міністра внутрішніх справ Броніслава Перацкі село пережило пацифікацію українського населення у Східній Галичині. Згідно доповідей постраждало багато господарств, зокрема, доми Петра Пришляка, Івана Скіри, Василя Дідурика[2]

У 1931 році начисляло 171 хату, у 1943 році жило в ньому 646 мешканця, у тому числі 15 польських родин[3]

До Першої світової війни діяли читальня товариства Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, аматорський гурток, кредитова каса, духовий оркестр під диригентурою Євстахія Вороневича, народна чотирирічна школа і дочірня церква, що належала до парафії в Завалові.

Після війни у селі, крім вищеназваних, почали діяти змішаний хор під керівництвом Володимира Пришляка, «Січ», СокілСільський господар, Пласт, дитячий садок Рідної школи, товариство «Сільський господар», кооператива, самоосвітній гурток «Дешева Книжка» та ін.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади.[4]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району.[5]

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 100%

Пам'ятки ред.

Є церква святого Юрія (1873), каплиця святого Георгія.

Встановлено хрести:

  • на честь скасування панщини - "Пам'ятка даної свободи 3 травня 1848 р. до тридцятиліття річниці "Братство села Заставче" (1992)
  • 50-річчя створення УПА (1992)
  • проголошення незалежності України
  • насипано символічні могили УСС та воякам УПА.
  •  
    Пам'ятка даної свободи 3 травня 1848 р.

Відомі люди ред.

Народилися ред.

Галерея ред.

  •  
    Церква Святого Юрія
  •  
    Дзвіниця церкви Святого Юрія
  •  
    Джерело
  •  
    Статуя Божої Матері
  •  
    Сільська вулиця
  •  
    Сільський пейзаж
  •  
    Вигляд із села на Завалів

Примітки ред.

  1. ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.196, № 2275 [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
  2. ↑ Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 374
  3. ↑ Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 517
  4. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ а б Матейко Р., Мельничук Б. Воєнними дорогами синів Галичини. Українські січорві стрільці на Тернопільщині. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991. - С. 63-69
  9. ↑ В. Т. Полєк (2016). Легкий Іван Дмитрович. Енциклопедія сучасної України. 54040. Архів оригіналу за 31 жовтня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література ред.

  • Микола Зацухний «Про село Заставче і його трьох мешканців» / Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 517—521
  • Кіцик Е., Курис Г. Заставче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заставче&oldid=41466806