Зарудний Микола Якович

Микола Якович Зарудний
Народився 20 серпня 1921(1921-08-20)[1]
Оріховець, Горобіївська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Українська СРР
Помер 25 серпня 1991(1991-08-25) (70 років)
Київ, Українська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник, драматург, сценарист
Сфера роботи література[2], драма[2] і фільм[2]
Alma mater Казахський державний університет
Мова творів українська[2] і російська
Жанр сценарій і п'єса
Членство СП СРСР, Національна спілка письменників України і НСКУ
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1978

Мико́ла Я́кович Зару́дний (20 серпня 1921(1921-08-20), Оріховець, Горобіївська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Українська СРР — 25 серпня 1991(1991-08-25), Київ, Українська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР) — український радянський письменник, сценарист. Член спілок письменників1950 року) і кінематографістів України.

Біографія ред.

Народився 20 серпня 1921 року в родині вчителів в селі Оріховці, тепер Сквирського району Київської області. У 19391941 роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у Харкові. У 1942 році закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті.

Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року.

Працював у редакціях обласних газет, у 19611963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. У 19661969 роках — секретар правління Спілки письменників України, у 19811990 роках — правління Київської організації СПУ.

 
Могила Миколи Зарудного

Помер 25 серпня 1991 року в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52).

Творчість ред.

Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.

Автор повісті «Мої земляки» (1950; Київ), збірка оповідань «Світло» (1961; Київ), романів «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).

За його сценаріями знято:

Відзнаки ред.

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької)[3]. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Примітки ред.

  1. Зарудный Николай Яковлевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в г Czech National Authority Database
  3. Сайт Комітету національних премій України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 8 вересня 2012. 

Джерела ред.

Посилання ред.