Максименко Володимир Григорович

радянський український актор

Володи́мир Григо́рович Макси́менко (28 червня 1912, Погреби (тепер Глобинський район), Російська імперія — 23 липня 1994, Львів, Україна) — радянський і український актор. Народний артист УРСР (1972). Лауреат Шевченківської премії (1978).

Максименко Володимир Григорович
Народився28 червня 1912(1912-06-28) (112 років)
Погреби, Російська імперія
Помер23 липня 1994(1994-07-23) (82 роки)
Львів, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльністьактор
Роки діяльності19301994
IMDbnm0538760
Нагороди та премії
орден «Знак Пошани» медаль «За трудову відзнаку»
народний артист УРСР

Надгробок Володимира Максименка на Личаківському цвинтарі

Життєпис

ред.

Закінчив Московський інститут театрального мистецтва ім. А. Луначарського.

В 1930–1934 роках працював в театрі «Кривбас», з 1934 — у Запорізькому, з 1944 — у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.

1957 року закінчив московський Державний інститут театрального мистецтва.

1978 року присуджена Шевченківська премія — разом з С. В. Данченком, Н. П. Доценко, М. Я. Зарудним, М. В. Кипріяном, Ф. М. Стригуном — за виставу «Тил» у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.[2]

Виконав такі ролі:

  • Панталоне — «Слуга двом панам» К. Гольдоні,
  • Олексій Остапович Наріжний — «Тил» М. Зарудного,
  • Макар Барильченко — «Суєта» І. Карпенка-Карого,
  • Зброжек — «Маклена Граса» М. Куліша,
  • Дормидонт — «Пізня любов» О. Островського,
  • Кропивницький — «Марія Заньковецька» І. Рябокляча,
  • Лісовик — «Лісова пісня» Лесі Українки.

Фільмографія

ред.
  1. 1953: «Назар Стодоля» (перший сват)
  2. 1961: «Лісова пісня», Той, хто в скелі сидить
  3. 1969: «Падаючий іній» (капітан)
  4. 1973: «До останньої хвилини» (учасник наради)
  5. 1979: «Хазяїн» (Феноген)
  6. 1983: «Житейське море» (Крамарюк)

Примітки

ред.
  1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 193. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. Лауреати Шевченківської премії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2014.

Посилання

ред.