Відкрити головне меню

Замок Манта(італ. Castello della Manta) — замок 12-15 століть, розташований на півдні П'ємонту.

Замок Манта
Saluzzo-Castello della Manta-7.jpg
Замок Манта, збережені споруди

44°36′51″ пн. ш. 7°28′58″ сх. д. / 44.61444444002777487° пн. ш. 7.48277778002777794° сх. д. / 44.61444444002777487; 7.48277778002777794Координати: 44°36′51″ пн. ш. 7°28′58″ сх. д. / 44.61444444002777487° пн. ш. 7.48277778002777794° сх. д. / 44.61444444002777487; 7.48277778002777794
Тип шато і нерухомість
Статус спадщини національна спадщина Італії[d][1]
Країна

Італія Італія

Розташування Манта
Адреса Via al Castello, 14, - Manta[1]
Сайт fondoambiente.it
Замок Манта. Карта розташування: Італія
Замок Манта
Замок Манта (Італія)

Замок Манта у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Замок Манта знаходиться в сучасній провінції Кунео на півдні П'ємонту в західній частині Італії. Гора Манта, де розташований замок, надала йому і назву.

Замок виник в 12 столітті і був вибудований за типовим проектом. Згодом його оборонні функції зменшились і почався довгий процес перетворення фортеці на резиденцію вельможного пана. Особливо значними були добудови нових корпусів на зламі 14-15 століть. Від того періоду збереглися без перебудов і суттєвих пошкоджень замкова кухня, каплиця, так звана Баронська зала, прикрашена неушкодженим ансамблем фресок доби пізньої готики. Фасади нових прибудованих частин скромні і не мають якостей палацових споруд 16-17 століть.

Колись замок був частиною мережі фортифікаційних споруд у південному П'ємонті, котру оголосили в 20 столітті мережею «Відкритих замків». Мережею «Відкритих замків» у 20 ст. опікувався італійський Фонд навколишнього середовища (Fondo Ambiente Italiano), котрий поставив за мету популяризацію маловідомих замків Італії, зробити їх доступними для відвідин, зібрати кошти для консервації та реставрації цих замків.

Майстер замку МантаРедагувати

Загадковою є особа художника, запрошеного у замок родини Салуццо на початку 15 ст. Він прибув сюди цілком сформованим і вже уславленим майстром. Про це свідчать реалістичні деталі в зображенні дерев і трав, гербів дворянських родин. Фігури подані у повний зріст, всі обличчя зберігають індивідуальність, котра натякає на певний ступінь портретності. Надзвичайно уважно відтворені деталі складного жіночого одягу та їх капелюшки.

Фрески мають більш святковий і світський характер у порівнянні з аналогічними, що були виконані в залах вілли Кастельнуово (нині перенесені в Археологічний музей Канавезе, Італія). Лицарі на фресках з Кастельнуово, навпаки, подані в металевих обладунках і на фортечних мурах в обстановці, наближеній до воєнної. В цих постатях абсолютно відсутні світськість чи натяки на куртуазну поведінку.

Анонімного автора фрескового циклу умовно назвали Майстром замку Манта. Серед запропонованих імен художника — Жак Іверні, Джакомо Джакеріо та Жан Бапте. Можливо, фрески виконав Жак Іверні, котрий працював в регіоні в 1411-1435 рр.

 
Баронська зала, загальний вигляд. Цикл фресок «Дев'ять героїв-лицарів і дев'ять уславлених жінок минулого»

Дев'ять героїв і дев'ять уславлених жінок минулогоРедагувати

 
Майстер замку Манта. «Герої лицарі минулого», бл. 1420 р.


 
Жак Іверні (?). Фрагмент фрески «Дев'ять героїв і дев'ять уславлених жінок минулого», до 1420 р., замок Манта, південний П'ємонт, Італія.

До дев'яти героїв-лицарів літературна традиція середньовіччя в Західній Європі механічно зарахувала -

(одного з керівників 1-го хрестового походу).

На початку 14 ст. всі ці постаті остаточно відірвались від дійсності стали легендарними. Але їх бажали мати за приклади героїв-лицарів.

Ще більше умовного і неправдиво-легендарного було із списком уславлених жінок минулого, котрих набрали теж дев'ять. Але не за внеском жінок в історію, а з міркувань симетрії з лицарями-чоловіками. До переліку увійшли —

  • Дельфіла або Дейфіла, донька царя Аргоса (міфічна персона)
  • Синопа, міфічна німфа надзвичайної краси, що відмовила в коханні самому Зевсу
  • цариця амазонок Іпполіта
  • вавиілонська цариця Семираміда, ассирійка за походженням
  • Ефіопа, цариця амазонок
  • Лампето
  • Таміра, міфічна поетеса і співачка, що змагалась з самими музами
  • Теука
  • Пентесілея, цариця амазонок

Персонажі фресок Баронської зали в замку Манта і були уособленнями цих героїв і уславлених жінок. Художник подав їх у саду, на деревах котрого вивішені герби дворянських родин. Вся сцена нагадує також легенду про джерело молодості. Було досить викупатися в джерельній воді, щоби знову стати молодим і привабливим. Серед персонажів фрески всі саме молоді і привабливі, в розкішних шатах і елегантних позах.

Дослідники вважають, що художник таким чином натякав на вельможних замовників і їх родичів, володарів замку Манта і навколишніх земель.

Цикл фресок став найкращим зразком готичного живопису початку 15 ст. в цьому регіоні. Окрім значної художньої вартості, цикл фресок дійшов до 20 ст. практично цілісним і без ушкоджень.

Зала з гротескамиРедагувати

Серед збережених парадних приміщень замку і Зала з гротесками. Замовником був маркіз Мікеле Антоніо. Зала з гротесками і її декор на стелі та стінах створені в 16 столітті в стилістиці маньєризму близько 1560 року. На фресках декоративні пейзажі та руїни, характерні для тої пори. На стилістику і тематику стінописів зали плинули відкриті в Римі фрески так званого Золотого будинку.

Вибрані фотоРедагувати

Джерела і посиланняРедагувати

  • Renzo Zorzi (a cura di), La Sala Baronale del Castello della Manta, Edizioni Olivetti, 1992.
  • Robert Fajen, Malinconia di un lignaggio. Lo Chevalier Errant nel Castello della Manta, in: Romania 118 (2000), pp. 105–137.
  • Anita Piovano, Castello della Manta, Gribaudo, Cavallermaggiore, 2001, ISBN 88-8058-109-0
  • Ida Leinberger und Walter Pippke, DuMont Kunst-Reiseführer Piemont und Aosta-Tal, 1999, ISBN 3-7701-4741-3

Див. такожРедагувати