Відкрити головне меню

Залізне (до 1921 — хутір Нелі́півський; до 2016 — місто Арте́мове) — місто районного значення в Україні, підпорядковане Торецькій міськраді Донецької області. Входить до Горлівсько-Єнакієвської агломерації. Відстань до райцентру становить близько 6 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Залізне
Zalizne gerb.gif
Герб
Дзержинск Артемово Памятник на братской могиле.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район Торецька міська рада
Рада Залізна міська рада
Код КОАТУУ 1411270300
Засноване 1894
Статус міста з 1938 року
Населення 5355 (01.01.2017)[1]
Площа 7 [2] км²
Густота населення 765 осіб/км²
Поштові індекси 85290—85292
Телефонний код +380-6247
Координати 48°22′30″ пн. ш. 37°52′24″ сх. д. / 48.37500° пн. ш. 37.87333° сх. д. / 48.37500; 37.87333Координати: 48°22′30″ пн. ш. 37°52′24″ сх. д. / 48.37500° пн. ш. 37.87333° сх. д. / 48.37500; 37.87333
Висота над рівнем моря 200 м
Відстань
Найближча залізнична станція Магдалинівка
До станції 5,8 км
До обл./респ. центру
 - фізична 42,7 км
 - залізницею 73 км
 - автошляхами 52,3 км
До Києва
 - залізницею 701 км
 - автошляхами 699 км
Міська влада
Адреса 85296 Донецька обл., Торецька міськрада, м. Залізне, пр. Піонерів, 14
Міський голова Наумов Володимир Олександрович

Commons-logo.svg Залізне у Вікісховищі

Карта
Залізне. Карта розташування: Україна
Залізне
Залізне
Залізне. Карта розташування: Донецька область
Залізне
Залізне

НаселенняРедагувати

Населення міста згідно з переписом 2001 року становило 6725 мешканців, на початок 2004 року — 6,4 тис. мешканців. Від 1970 року населення міста скоротилося вдвічі: люди виїжджають, оскільки вибір місць роботи невеликий.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 6543 осіб, із них 16,75 % зазначили рідною мову українську, 82,82 % — російську, 0,20 % — білоруську, 0,11 % — вірменську, 0,03 % — молдовську[3].

ІсторіяРедагувати

Відоме з 1894 року як хутір Неліпівський. У липні 1905 року гірники Неліпівського рудника (пізніше шахта імені Артема) провели страйк, в якому взяли участь понад 100 гірників. У квітні 1916 року на Неліпівському руднику страйкувало понад 5 тисяч робітників. Радянська влада встановлена 1917 року, головою ради робітничих депутатів обраний ударник М. І. Дубовий[4].

У квітні 1920 року прибув Артем (Ф. Сергєєв), який закликав гірників Неліпівського рудника взяти участь у відновленні Центральної шахти. Після смерті Артема рудник перейменований в шахту імені Артема, а 1921 року і сам хутір перейменовано на честь Артема. Статус міста Артемове отримало 1938 року.

У боях другої світової війни взяли участь близько 3 тисяч артемівців, з них 1217 — загинули, 1648 бійців нагороджені орденами і медалями[4]. На братських могилах загиблих воїнів 1960 року встановлено 2 пам'ятники — у дворі загальноосвітньої школи № 13 і біля будівлі Будинку культури.

Пам'ятники загиблим воїнам
   

8 грудня 2014 року проросійськими терористами здійснюється артобстріл міста, при цьому відбувається руйнація школи. В приміщенні знаходилося близько 50 дітей, яких вчитель сховав у підвалі, одна дитина зазнала осколкового поранення[5].

Місто перейменоване на Залізне постановою ВР України № 1377-VIII від 19.05.2016 року[6].

ЕкономікаРедагувати

 
Руїни закритої шахти імені Артема

Видобуток кам'яного вугілля (шахта імені Артема ДП «Торецьквугілля» — закрита). Понад 50 % зайнятих у народному господарстві працюють у вугільній промисловості — на шахті «Південна» (ДП «Торецьквугілля»), розташовані у смт Південному.

На майданчику закритої шахти імені Артема планується створення підприємства «Дзержинськекоенергоресурс» із технологічним комплексом із переробки вуглевмісних відходів з муловідстійника збагачувальної фабрики «Дзержинська». На основі видобутих із відходів корисних компонентів будуть вироблятися високоякісні брикети для ТЕС і концентрат вугілля марки КЖ для коксохімії.

ТранспортРедагувати

Розташоване за 6 км від залізничної станції Магдалинівка Донецької залізниці. До початку 2000-х років через місто проходив тролейбусний маршрут № 1 міста Торецька. Нині Залізне та Торецьк сполучають маршрутні таксі.

Визначні місцяРедагувати

  • Дзержинський професійний гірничий ліцей
  • Клуб шахти «Південна»
  • загально-освітня школа № 13.
  • міська лікарня № 1

Соціальна сфераРедагувати

1 загальноосвітня школа, дитячий садок, професійний гірничий ліцей, територіальне медичне об'єднання, станція швидкої допомоги.

ПостатіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Міста і села України. Донеччина 2008[недоступне посилання з липень 2019]
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  4. а б Артемово//Історія міст і сіл. Том Донецька область, стр. 308 Архівовано 25 червень 2012 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Бойовики обстріляли школу в Артемовому, поранено дитину
  6. Перевірка. zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2016-06-03. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати