Відкрити головне меню

Іван Дмитрович Зайцев (рос. Иван Дмитриевич Зайцев; псевдонім — Іван Рачада; 22 вересня 1909, Александровка — 7 грудня 1993, Київ) — український письменник. Генерал-лейтенант інженерних військ, Герой Радянського Союзу (1945). Заслужений будівельник України.

Іван Дмитрович Зайцев
рос. Иван Дмитриевич Зайцев
Zaitcev IvanDmitriev.jpg
Народження 22 вересня 1909(1909-09-22)
Александровка, Пензенська область
Смерть 7 грудня 1993(1993-12-07) (84 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ Engineer1924 forces emb n9619.png інженерні війська
Роки служби 19281930
19411972
Партія КПРС
Член Спілка письменників СРСР
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 6528)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Заслужений будівельник України
Зайцев Іван Дмитрович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 22 вересня 1909 року в селі Александрівка Сердобського району Пензенської області в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б)/КПРС з 1942 року. Закінчив середню школу.

У 1928 році призваний до лав Червоної Армії Сердобським райвійськкоматом Саратовської області. У 1929 році закінчив школу молодших командирів. У 1930 році демобілізувався. В 1933 році закінчив Саратовський інститут інженерів лісомеліорації, в 1936-му Київський інститут інженерів гідротехніки.

Вдруге призваний до лав Червоної Армії в 1941 році. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Пройшов бойовий шлях від західних кордонів СРСР до Сталінграда і назад через Дон і Сіверський Донець, через Дніпро і Західний Буг, через Віслу і Одер, Шпрее і Ельбу до Берліна і Праги.

Командир 40-ї інженерно-саперної бригади полковник 3айцев І. Д. відзначився 28 січня 1945 в боях на території Польщі при прориві оборони противника, взяття міста Кельце і форсуванні річки Одер біля населеного пункту Цюхен за чотири кілометри на північ від польського населеного пункту Хобеня. Бригада під командуванням полковника І. Д. Зайцева забезпечила надійне прикриття правого флангу військ армії і побудувала в короткий термін міст через річку Одер.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року за вміле командування бригадою і проявлені при цьому мужність і героїзм полковнику Івану Дмитровичу Зайцеву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6528).

Після закінчення війни продовжував службу в армії. Обіймав посаду заступника командувача військами Київського військового округу з будівництва та розквартирування військ. З 1972 року генерал-лейтенант 3айцев І. Д. — в запасі. Заслужений будівельник Української РСР.

 
Могила Івана Зайцева

Жив у Києві. Помер 7 грудня 1993 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Літературна діяльністьРедагувати

Іван Дмитрович Зайцев відомий і як драматург. Член Спілки письменників СРСР. Писав під псевдонімом Іван Рачада. Почав друкуватися в 1934 році. Автор понад десяти п'єс, в яких відобразив події німецько-радянської війни:

  • «Є така партія»;
  • «Коли мертві оживають»;
  • «Люди в шинелях»;
  • «Над блакитним Дунаєм»
  • «Дорога названа»;
  • «Чого бояться яструби»;
  • «Ніна бездольная (Діва Марія)»;
  • «Суд Феміди»;
  • "Маршал Жуков"та інші.

На студії «Укртелефільм» було створено телеспектаклі за його п'єсами: «Вдови» (1968) й «Полинь — трава гірка» (1973). Автор сценарію телефільму «Ленін у вогненному кільці» (1993, 4 с.) за своєю п'єсою «Є така партія».

НагородиРедагувати

Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Кутузова 2-го ступеня, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.

ЛітератураРедагувати

  • Костюк Ю. Іван Рачада. К., 1981;
  • Письменники Радянської України. 19171987. К., 1988. — С.503.
  • Герои и подвиги. Кн. 2. Саратов, 1972(рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)

ДжерелаРедагувати