Вікіпедія

Жіноча збірна Росії з футболу

Росія
Емблема Росія
Асоціація Російський футбольний союз
Тренер Росія Юрій Красножан
Найбільше виступів Світлана Петько (144)
Найкращий бомбардир Наталя Барбашина (63)
Код ФІФА RUS
Місце в рейтингу ФІФА 25-е[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Угорщина Угорщина 0:0 Росія Росія
(Будапешт, Угорщина; 17 травня 1992)
Найбільша перемога
Росія Росія 10:0 Молдова Молдова
(Албена, Болгарія; 2 квітня 2001)
Найбільша поразка
Росія Росія 0:9 Німеччина Німеччина
(Котбус, Німеччина; 21 вересня 2013)
Чемпіонат світу
Виступів 2 (вперше у 1999)
Найвище досягнення 1/4 фіналу (1999, 2003)
Чемпіонат Європи
Виступів 5 (вперше у 1997)
Найвище досягнення Групова стадія (1997, 2001, 2009, 2013, 2017)

Жіноча збірна Росія з футболу — національна збірна команда Росії з жіночого футболу, якою керує Російський футбольний союз. З грудня 2020 року головним тренером команди є Юрій Красножан, який змінив на тренерському містку Олену Фоміну.

Збірна Росії брала участь у двох чемпіонатах світу (1999, 2003) та 5-ти чемпіонатах Європи (1997, 2001, 2009, 2013 та 2017).

Як чоловіча команда, жіноча збірна Росії є прямою спадкоємицею жіночих збірних СНД і СРСР.

28 лютого 2022 року через повномасштабне вторгнення Росії в Україну та згідно з рекомендацією Міжнародного олімпійського комітету (МОК), ФІФА та УЄФА призупинили участь Росії, зокрема в жіночому чемпіонаті Європи 2022 року[2][3]. Російський футбольний союз безуспішно оскаржив заборону ФІФА та УЄФА в Спортивному арбітражному суді, який залишив заборону в силі[4][5].

Історія ред.

Початок ред.

Росія не пройшла кваліфікацію до чемпіонату Європи 1993, програвши сбірній Німеччини. У 1997 році пройшли кваліфікацію до фінального турніру, але одного разу зазнали поразки від Швеції, Франції, яку вони перемогли в попередніх змаганнях, та Іспанії. Однак вони були серед шести європейських команд, які потрапили на жіночий чемпіонат світу 1999 року завдяки двом перемогам у плей-оф проти Фінляндії з загальним рахунком 2:1, а перемоги над Японією та Канадою принесли їм чвертьфінал, де росіянки поступилися майбутнім фіналістам, Китаю.

На рубежі XXI століття ред.

Росія без поразок пройшли до континентального фіналу 2001 року, але здобули лише очко проти Англії на груповому етапі. Згодом збірна успішно подолала кваліфікацію чемпіонату світу 2003 року, де вона знову дійшла до чвертьфіналу, в якому з рахунком 1:7 поступилися Німеччині. Після цього в результатах почався спад, Фінляндія помстилася за поразку 1999 року, обігравши Росію в плей-оф жіночого чемпіонату Європи, а потім Росія мала зіграти внічию з Німеччиною у кваліфікації чемпіонату світу 2007.

Новітній період ред.

Молода учасниця збірної 2003 року Олена Данілова надихнула перемогою на молодіжному жіночому чемпіонаті Європи (U-19) 2005 році, першому чемпіонство пострадянської національної збірної на будь-якому рівні. Хоча в нападниці були проблеми з травмами, багато її партнерок по молодіжці перейшли до основної команди, і Росія зрештою вийшла у фінальну частину чемпіонату Європи 2009 році, здобувши успіх у плей-оф проти Шотландії. На турнірі Росія потрапила в групу С зі Швецією, Італією та Англією. Команда не змогла пройти груповий етап й зайняла останнє місце, оскільки програла всі три матчі, забила 2 і пропустила 8 м'ячів.

У кваліфікації жіночого чемпіонату світу 2011 року потрапила в групу 6, разом зі Швейцарією, Республікою Ірландія, Ізраїлем і Казахстаном, де Росія вилетіла на груповому етапі, оскільки завершила груповий етап позаду Швейцарії.

13 квітня 2021 року перемогла Португалію з рахунком 1:0 і вийшла на жіночий чемпіонат Європи 2022 року. Однак 28 лютого 2022 року, через повномасштабне вторгнення Росії в Україну та згідно з рекомендацією Міжнародного олімпійського комітету (МОК), ФІФА та УЄФА призупинили участь Росії, зокрема й у жіночому чемпіонаті Європи 2022 року. Російський футбольний союз безуспішно оскаржив заборони ФІФА та УЄФА в Спортивному арбітражному суді, який залишив вирок попередньої інстанції в силі[4].

Матчі після початку повномасштабного вторгнення в Україну ред.

28 лютого 2022 року ФІФА та УЄФА відсторонили збірну від участі в усіх змаганнях під своєю егідою через повномасштабне російське вторгнення в Україну[2][3]. Після цього команда має можливість грати лише товариські матчі.

7 жовтня 2022
Білорусь   0–2   Росія
Протокол
10 жовтня 2022
Білорусь   2–2   Росія
Протокол
11 листопада 2022
Сербія   1–0   Росія
Протокол
Спортцентр ФС Сербії, Стара Пазова, Сербія
14 листопада 2022
Сербія   0–1   Росія
Протокол
Спортцентр ФС Сербії, Стара Пазова, Сербія
7 квітня 2023
Білорусь   0–0   Росія
Протокол
10 квітня 2023
Білорусь   0–2   Росія
Протокол
1 липня 2023
КНР   1–0   Росія
Протокол
4 липня 2023
КНР   2–1   Росія
Протокол
14 липня 2023
Росія   4–0   Іран
Протокол
18 липня 2023
Росія   2–0   Іран
Протокол
УТБ «Новогорськ-Динамо», Хімки, Росія
26 жовтня 2023
Неофіційний матч
Аргентина U-20   0–1   Росія
Протокол
Спортивний комплекс Ліонеля Андреса Мессі, Есейса, Аргентина
30 жовтня 2023
Неофіційний матч
Аргентина U-20   0–0   Росія
Протокол
Міський стадіон, Касерос, Аргентина

Статистика виступів ред.

Чемпіонати світу ред.

Досягнення на чемпіонаті світу Досягнення в кваліфікації
Рік Результат Іг В Н* П ЗМ ПМ РМ Іг В Н* П ЗМ ПМ РМ
  1991 Не брала участь чемпіонат Європи 1991
  1995 Не кваліфікувалася чемпіонат Європи 1995
  1999 1/4 фіналу 4 2 0 2 10 5 +5 8 6 0 2 19 11 +8
  2003 1/4 фіналу 4 2 0 2 6 9 −3 6 3 2 1 10 6 +4
  2007 Не кваліфікувалася 8 6 0 2 24 9 +15
  2011 8 6 1 1 30 6 +24
  2015 10 7 1 2 19 18 +1
  2019 8 4 1 3 16 13 +3
   2023 Дискваліфікована ФІФА Дикваліфікована під час кваліфікації
Загалом 2/9 8 4 0 4 16 14 +2 48 32 5 11 118 63 +55
*Нічия включає матчі на вибування післяматчеві пенальті.

Чемпіонат Європи ред.

Досягнення на чемпіонаті Європи Досягнення в кваліфікації
Рік Результат Іг В Н* П ЗМ ПМ Іг В Н* П ЗМ ПМ
з 1984 по  1989 Не існувала Не існувала
 1991 Не брала участь Не брала участь
  1993 Не кваліфікувалася 6 3 2 1 7 9
  1995 8 4 2 2 9 9
    1997 Груповий етап 3 0 0 3 2 6 6 3 2 1 10 3
  2001 Груповий етап 3 0 1 2 1 7 6 6 0 0 19 4
  2005 Не кваліфікувалася 10 5 2 3 23 12
  2009 Груповий етап 3 0 0 3 2 8 10 7 1 2 29 11
  2013 Груповий етап 3 0 2 1 3 5 12 8 2 2 34 7
  2017 Груповий етап 3 1 0 2 2 5 8 4 2 2 14 9
  2022 Дискваліфікована 12 9 1 2 24 6
Загалом 6/13 15 1 3 11 10 31 78 49 14 15 169 70
*Нічия включає матчі на вибування післяматчеві пенальті.

Кубок Алгарве ред.

Кубок Алгарве — це всесвітній товариський турнір для національних збірних із жіночого футболу, який проводить Португальська футбольна федерація (ФПФ). Щорічно проводиться в португальському регіоні Алгарве з 1994 року, одна з найпрестижніших подій у жіночому футболі, поряд із чемпіонатом світу та жіночим олімпійським футбольним турніром.

Рік Результат Матчі Перемоги Нічиї Поразки ЗМ ПМ
  1994–1995 Не брала участь
  1996 5-те 4 1 1 2 3 6
  1997–2013 Не брала участь
  2014 9-те 4 2 0 2 7 6
  2015 Не брала участь
  2016 6-те 4 1 1 2 1 8
  2017 8-е 4 1 0 3 3 12
  2018 12-те 4 0 0 4 2 9
Загалом 5/25 20 5 2 13 16 41
  • Кубок Альбени
    •   Володар (3): 1999, 2001, 2004

Тренери збірної ред.

1989–1994    Олег Лапшин
1994–2008   Юрій Бистрицький
2008–2011   Ігор Шалімов
2011   Вера Паув
2011–2012   Фарід Бенстіті
2012   Володимир Антонов
2012–2015   Сергій Лаврентьєв
2015–2020   Олена Фоміна
2020–теп. час   Юрій Красножан

Суперники ред.

1 травня 1992 року жіноча збірна Росії стала офіційним наступником збірної СРСР (останній матч відбувся 6 жовтня 1991 року зі збірною Угорщиною, а в турнірах 1992 року виступала збірна СНД — останній[6] матч відбувся 20 квітня 1992 року проти французьского клубу «Ліон», яка виступала у відбірному турнірі чемпіонату Європи 1993 року[7].

Найбільше матчів збірна провела проти Німеччини — 19 (0 перемог, 2 нічиїх, 17 поразок, різниця м'ячів 8:66).

Відвідуваність ред.

Рекорд відвідуваності (29 401 глядача) за участю збірної Росії встановлено на матчі ЧС-1999 зі збірною Канади (здобута перемога 4:1) 26.06.1999 у Нью-Йорку. В Європі рекорд встановлено 8 жовтня 2019 року на відбірному матчі ЧЄ-2021 в Ейндговені з чемпіонками Європи збірною Нідерландів — 23 877 глядачів (0:2). Усього матчів за участю збірної Росії, на яких було понад 10 тисяч глядачів — 16, з них 13 відбулося в США. Найбільше глядачів у Росії було на матчі, який відбувся 30 жовтня 2008 року в Нальчику, відбіркового турніру ЧЄ—2009 року зі збірною Шотландії — 7 тисяч глядачів (1:2).

Форма та логотип ред.

Російська домашня форма складається з темно-червоної футболки, червоних шортів та червоно-білих шкарпеток. Виїзна форма складається з білої футболки, світло-блакитних шортів і світло-блакитно-білих шкарпеток.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Women's Ranking. fifa.com (англ.). ФІФА. 25 серпня 2023.
  2. ↑ а б FIFA/UEFA suspend Russian clubs and national teams from all competitions [ФІФА/УЄФА виключили Росію та її клуби з усіх змагань]. ФІФА. 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. (англ.)
  3. ↑ а б ФІФА та УЄФА офіційно виключили Росію та її клуби з усіх змагань. Football24.ua. Футбол 24. 28 лютого 2022.
  4. ↑ а б Russia World Cup ban appeal rejected by CAS. ESPN.com. 18 березня 2022.
  5. ↑ Друга поспіль відмова росіянам: CAS не призупинив дискваліфікацію збірної окупантів з міжнародних турнірів. Football24.ua. Футбол 24. 18 березня 2022.
  6. ↑ 1st Lyon'ne Cup — Women — 1992. RSSSF. Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 19 червня 2003.
  7. ↑ European Women Championship 1991-93. RSSSF. Процитовано 4 вересня 2008.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жіноча_збірна_Росії_з_футболу&oldid=40832862