Житники (Уманський район)

Жи́тники — село в Україні, у Жашківській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Житниці (притока Гірського Тікичу) за 9 км на південний захід від міста Жашків та за 7 км від автошляху М05. Населення становить 901 особа.

село Житники
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Уманський район
Громада	Жашківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA71060090060022454
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	початок 18 століття
Населення	901
Поштовий індекс	19240
Телефонний код	+380 4747
Географічні дані
Географічні координати	49°12′07″ пн. ш. 30°01′20″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	233 м
Водойми	р. Житниці
Відстань до обласного центру	148,6 (фізична) км
Найближча залізнична станція	Жашків
Відстань до залізничної станції	9 км
Місцева влада
Адреса ради	19240, Черкаська обл., Уманський р-н, с.Житники
Сільський голова	Бабійчук Олександр Миколайович
Карта
Житники
Житники
Мапа
Житники у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про Житники залишилася у книзі «Сказание о населенных местностях Киевской Губернии» написаній Лаврентієм Похилевичем у 1864 році. За описом в селі проживало православних осіб — 979, римських католиків — 20, євреїв — 15.

За легендою, під час поневолення Київської Русі монголо-татарами, із заселеної місцевості, де населення платило данину князям і зазнавало напади монголо-татар, були змушені тікати від цього гніту. В ті часи в цій місцевості були дрімучі ліси, із села Розсошки втекло спочатку 4 сім'ї, які поселилися на цьому місці, біля річки Ольшанка, яка є притокою Гірського Тікичу. Ці люди займалися рибальством, полюванням і вирубували ліс для вирощування овочів і жита. В цій місцевості люди не платили податків, не зазнавали нападів монголо-татар, жито родило високе, з велике з гарним колосом і людям було вдосталь хліба, і від того часу це поселення стали називати Житниками.

Перед жовтневим переворотом у селі проживали пани, одного з них звали Баша, від якого пішла назва Башовий ліс, який існує і зараз.

Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 315 а за неофіційними близько 980 мешканців села.

268 уродженців села брали участь у боях Радянсько-німецької війни, 132 з них загинули, 103 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі встановлено пам'ятник.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 381 чоловік, тут була розміщена центральна садиба колгоспу імені Куйбишева, за яким було закріплено 2 444,6 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2 320,4 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Працювали автотракторна майстерня, пилорама, крупорушка, млин. Також на той час працювали середня школа, будинок культури на 500 місць, бібліотека з фондом 9,6 тисяч книг, дитячі ясла, фельдшерсько-акушерський пункт, філія зв'язку, два магазини.

Сучасність

У селі є загальноосвітня школа I—III ступенів, будинок культури на 500 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, а також відділення зв'язку, АТС на 40 абонентів, магазин, філія Ощадбанку.

Відомі люди

• Бочковський Леонард Юліанович (1895 — 1918) — член Української Центральної Ради.
• Гуртовенко Валентина Андріївна (Марія Доля) — поетеса.
• Левченко Андрій Якимович (1917—1965) — український радянський фотограф-документаліст.

Галерея

• 
  Вулиця Соборна
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Дитсадок
• 
  Будинок культури
• 
  ФАП
• 
  Церква
• 
  Дім молитви
• 
  Ставок
• 
  Пам’ятник воїнам-односельчанам
• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Пам'ятний знак жертвам Голодомору

Джерела

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Ресурси інтернету

• Житники на who-is-who.com.ua [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.]