Відкрити головне меню

Жан Лерон д'Аламбер

французький філософ-енциклопедист, фізик, математик

Жан ле Рон д'Аламбер
Jean le Rond d'Alembert
фр. Jean le Rond D'Alembert
Jean Le Rond d'Alembert, by French school.jpg
Народився 16 листопада 1717(1717-11-16)[1][2][…]
Париж, Королівство Франція[4][2][…]
Помер 29 жовтня 1783(1783-10-29)[1][2][…] (65 років)
Париж, Франція[4][2][…]
Поховання Катакомби Парижа
Місце проживання Париж
Громадянство Франція Франція
Діяльність філософ, математик, фізик, музикознавець, перекладач, письменник, теоретик музики, енциклопедист, інженер
Alma mater Паризький університет і Коллеж Чотирьох Націй (1735)[6]
Сфера інтересів математика,фізика, філософія
Посада Perpetual Secretary[d]
Вчене звання Член Французької академії
Аспіранти, докторанти П'єр-Симон Лаплас[7]
Член Лондонське королівське товариство, Французька академія, Прусська академія наук[8], Французька академія наук, Петербурзька академія наук[9], Американська академія мистецтв і наук, Королівське норвезьке товариство наук та літератури[d], Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей і Академія наук Турина[d]
Відомий завдяки: математика, механіка, енциклопедія
Батько Léopold Philippe d'Arenberg[d][10]
Матір Claudine Guérin de Tencin[d][2][3][11]
Нагороди
Автограф Signature D'Alembert.svg

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Жан Лерон д'Аламбер у Вікісховищі?

Жан ле Рон д'Аламбер (фр. Jean le Rond d'Alembert; 16 листопада 1717, Париж — 29 жовтня 1783, Париж) — французький філософ-енциклопедист, фізик, математик. Інколи прізвище пишеться як Даламбер.

Член Паризької АН (1746) і Французької академії (1754, неодмінний секретар з 1772).

Зміст

Біографічні відомості. ПоходженняРедагувати

Народився в Парижі. Позашлюбна дитина маркізи де Тансен і офіцера-артилериста Детуша. Небажану для маркізи дитину було підкинуто на паперть церкви Jean le Rond (Івана Ротонди). На честь цього святого дитина і отримала своє ім'я.

Родина ремісникаРедагувати

Дитину всиновила родина ремісника Руссо. Детуш, повернувшись з-за кордону, довідався про народження сина і його всиновлення. Пізніше він дасть гроші на отримання сином гарної освіти. Після смерті у 1726 р. Детуш залишить неповнолітньому сину грошову підтримку у 1200 ліврів на рік. Мати ж завжди залишалась байдужою до дитини і її стану. д'Аламбер мешкав з родиною ремісника до 48 років і вважав їх своїми батьками.

Освіта і праця над енциклопедієюРедагувати

Освіту здобув в янсенітському коледжі де-Катр-Насьон. У 1751 разом з Д. Дідро приступив до видання «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», яка стала прапором французького Просвітництва і поклала початок широкому розвитку енциклопедичних видань. Був науковим редактором «Енциклопедії», написав для неї багато статей з математики, фізики, музики, релігії, права, а також вступну статтю — філософський маніфест енциклопедистів і систематичний виклад наукового світогляду.

У 1759 відійшов від видання «Енциклопедії» і повністю присвятив себе науковій роботі. Відомий своїми дослідженнями в області диференційних рівнянь, часткових похідних, теоретичної механіки.

ЕнциклопедіяРедагувати

В 1745 д'Аламберу, який був на той час членом Академії наук, доручили перекласти з англійської на французьку Циклопедію Ефраїма Чамберза. Простий переклад переріс у оригінальний твір під назвою «Енциклопедія або тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел» (фр. Encyclopédie ou dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers). Д'Аламбер написав до енциклопедії «Вступне слово» (фр. Discours préliminaire), яке стало маніфестом епохи Просвітництва.

Внесок у наукуРедагувати

Найвідоміша праця д'Аламбера — «Трактат про динаміку» (1743), в якій він вперше сформулював загальні правила складання диференціальних рівнянь руху будь-яких матеріальних систем, спираючись на запропонований ним найважливіший принцип механіки (принцип д'Аламбера). Застосував цей принцип для опису руху і рівноваги рідин (1744), а також для дослідження причин виникнення вітрів в атмосфері Землі (1747). Дослідження д'Аламбера з теорії диференціальних рівнянь лягли в основу математичної фізики. У мемуарі про коливання струни (1747) він вперше у фізиці сформулював хвильове рівняння і дав метод його розв'язання, в роботі з теорії опору рідин (1752) диференціальні рівняння гідромеханіки вперше були представлені у формі поля. Важливі результати отримав д'Аламбер також в теорії рядів, в алгебрі.

Роботи д'Аламбера з небесної механіки, разом з працями його сучасників А. К. Клеро і Л.Ейлера, заклали фундамент цієї науки про рух небесних тіл під дією сил тяжіння. Д'Аламбер зробив перші кроки в розробці теорії збудженого руху планет. У 1747—1756 займався теорією руху Місяця і склав таблиці, які згодом уточнював. У 1749 дав першу точну теорію прецесії і нутації Землі, показавши, що ці явища обумовлені гравітаційною дією Місяця.

Іноземний почесний член Петербурзької АН (1764), член низки інших академій наук.

Атеїзм д'Аламбера і помста церквиРедагувати

У Франції 18 століття сильно поширився атеїзм. Прихильників атеїзму було занадто багато серед аристократів і вчених. Був атеїстом і д'Аламбер. Могутня і реакційна католицька церква Франції ніколи з цим станом не погоджувалася і чекала на час помсти. Після смерті д'Аламбера церква відмовила відомому вченому і енциклопедисту у похованні за церковним обрядом і наполягла на похованні в спільній могилі з жебраками без позначення. У цьому д'Аламберу судилася доля трагічного попередника — скрипаля Паганіні.

Посмертна славаРедагувати

Але ім'я д'Аламбера не загубилося в нетрях марноти. Статуя д'Аламбера роботи скульптора Ф. Леконта вже в 18 столітті прикрашала залу Інституту Франції. Пізніше її передадуть в уславлений музей Лувр.

Названі на честь д'АламбераРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д М. Д'Аламбер // Энциклопедический лексиконСанкт-Петербург: 1838. — Т. 15. — С. 307–308.
  3. а б в г Аламбер, Жан // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 350.
  4. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11850178X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Alembert, Jean le Rond d' // 1911 Encyclopædia Britannica — 11 — New York City: 1911. — Vol. 1. — P. 539–540. — ISBN 0-671-76747-X
  6. Архів історії математики Мактьютор
  7. Математична генеалогія — 1997.
  8. Hankins T. L. Jean d'Alembert: Science and the Enlightenment — 1990.
  9. https://books.google.de/books?id=pedJAgAAQBAJ&pg=PA276&lpg=PA276&dq=d%27alembert+%22Russian+Academy+of+Sciences%22&source=bl&ots=PgXmoZ-KfX&sig=15RdLyxJki30YmI0pbPviK4B0t0&hl=en&sa=X&ved=0ahUKEwj7xqvUwMjXAhVSFOwKHQDkBUgQ6AEIQDAH#v=onepage&q=d'alembert%20%22Russian%20Academy%20of%20Sciences%22&f=false
  10. (unspecified title) — 2012. — Vol. 47. — P. 243–289.
  11. Аламбертъ // Энциклопедический лексиконСанкт-Петербург: 1835. — Т. 1. — С. 398.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати