Відкрити головне меню
Eptifibatide structure.svg
Ептифібатид
Систематизована назва за IUPAC
N6-(aminoiminomethyl)-N2-(3-mercapto-1-oxopropyl)-L-lysylglycyl-L-α-aspartyl-L-tryptophyl-L-prolyl-L-cysteinamide, cyclic (1→6)disulfide
Класифікація
ATC-код B01AC16
PubChem 123610
Хімічна структура
Формула C35H49N11O9S2 
Мол. маса 831,96 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 100%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 2,5 год.
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ІНТЕГРИЛІН,
«Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед», Велика Британія
UA/5840/01/01
03.01.2012-03/01/2017


Ептифібатид (англ. Eptifibatide, лат. Eptifibatidum) — синтетичний препарат, який за своєю хімічною структурою є поліпептидом[1][2], та відноситься до групи антиагрегантів — інгібіторів рецепторів глікопротеїну IIb/IIIa.[3][4] Ептифібатид застосовується виключно внутрішньовенно.[1][2][3] Біохімічний попередник ептифібатиду був відкритий під час досліджень отрути однієї з різновидностей карликового просяного гримучника[5], клінічні дослідження препарату проводились Робертом Скарборо[6] та Девідом Філіпсом[7] із американської компанії «COR Therapeutics, Inc». Випуск препарату розпочала компанія «Millennium Pharmaceuticals» сумісно з компанією «Schering-Plough» у 2001 році, пізніше маркетинг препарату передано компанії «GlaxoSmithKline», яка розповсюджує його підторгівельною маркою «Інтегрилін».

Фармакологічні властивостіРедагувати

Ептифібатид — синтетичний препарат, що за своєю хімічною структурою є гептапептидом, який містить 6 амінокислот та один амінокислотний залишок — дезаміноцистеїніл.[1][2] Механізм дії препарату полягає у селективній блокаді рецепторів глікопротеїну IIb/IIIa тромбоцитів[8][4], що призводить до зупинки активації тромбоцитів, попереджує зв'язування фібриногену, фактору Віллебранда та інших адгезивних лігандів з рецепторами тромбоцитів[1][2], що призводить до майже повної втрати можливості тромбоцитів до агрегації.[3] Ептифібатид є зворотнім інгібітором агрегації тробоцитів, і вже за 4 години функція тромбоцитів відновлюється більш чим наполовину.[1][2][3] Препарат лише незначно впливає на протромбіновий час та частковий активований тромбопластиновий час.[1][2] Ептифібатид застосовується переважно як додатковий засіб при проведенні крізьшкірного коронарного втручання для профілактики тромбозу стента переважно у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою та гепарином[1][2], а також у випадку тромбування стентів під час оперативного втручання.[4] У клінічних дослідженнях показано високу ефективність ептифібатиду у запобіганні виникнення інфаркту міокарду та раптової коронарної смерті, більш виражену при паралельному проведенні оперативних втручань, як аортокоронарному шунтуванні, так і крізьшкірній коронарній ангіопластиці.[3] Ептифібатид при тромбозі стента також застосовують у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою та клопідогрелем[4], хоча за даними частини клінічних досліджень, дана комбінація значно збільшує ризик кровотеч у хворих.[9]

ФармакокінетикаРедагувати

Максимальна концентрація в крові ептифібатиду досягається за 5 хвилин після внутрішньовенної ін'єкції[10], пізніше незначно знижується, і після повторного введення знову досягає максимуму за 4—6 годин після ін'єкції. Препарат лише незначно (на 25 %) зв'язується з білками плазми крові.[1][2] Ептифібатид частково метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів.[3] Виводиться препарат із організму із сечею як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів. Період напіввиведення ептифібатиду становить 2,5 години[1][2], і цей час збільшується при нирковій недостатності.[3]

Показання до застосуванняРедагувати

Ептифібатид застосовується переважно у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою та гепарином, та призначається при гострим коронарним синдромом (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарду як без підйому сегмента ST, так із з підйомом сегмента ST), та для запобігання або зменшення ризику тромбозу коронарних судин у пацієнтів при проведенні крізьшкірного коронарного втручання.[1][2]

Побічна діяРедагувати

При застосуванні ептифібатиду найчастішими побічними ефектами є кровотечі, найчастіше із місця пункції стегнової артерії при проведенні черезшкірних втручань, а також кровотечі з глотки та шлунково-кишкові кровотечі, які спостерігаються приблизно в 10 % випадків застосування препарату. Вкрай рідко при застосуванні ептифібатиду спостерігаються внутрішньочерепні кровотечі, і лише в одиничних випадках спостерігаються смертельні кровотечі.[1][2] Серед інших побічних ефектів можуть спостерігатися тромбоцитопенія, висипання на шкірі, кропив'янка, анафілактичні реакції; описані також побічні ефекти з боку серцево-судинної системи — фібриляція передсердь або шлуночків, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, зупинка серця, тахікардія.[11]

ПротипоказиРедагувати

Ептифібатид протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при гострих кровотечах, неконтрольованій артеріальній гіпертензії, недавно перенесеному геморагічному інсульті або значних хірургічних втручаннях не більш ніж за 6 тижнів до ймовірного застосування ептифібатиду, при одночасному застосуванні інших інгібіторів рецепторів глікопротеїну IIb/IIIa, при необхідності проведення тромболізису (зокрема, у хворих із гострим трансмуральним інфарктом міокарду із новим патологічним зубцем Q), при необхідності проведення гемодіалізу в зв'язку із нирковою недостатністю, при вагітності та годуванні грудьми, особам віком до 18 років.[1][2]

Форми випускуРедагувати

Ептифібатид випускається у вигляді розчину для інфузій по 100 мл із вмістом 0,75 мг/мл діючої речовини, у флаконах по 10 мл із вмістом 2 мг/мл діючої речовини[10][12], у флаконах по 100 мл із вмістом 200 мг ептифібатиду.[13]


ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н http://compendium.com.ua/akt/69/37774/eptifibatidum (рос.)
  2. а б в г д е ж и к л м н http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1256 (рос.)
  3. а б в г д е ж Место эптифибатида в лечении больных коронарной болезнью сердца (рос.)
  4. а б в г КЛИНИЧЕСКИЙ ПРИМЕР ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЭПТИФИБАТИДА ВО ВРЕМЯ КОРОНАРНОЙ ИНТЕРВЕНЦИИ ПРИ ОСТРОЙ КОРОНАРНОЙ ПАТОЛОГИИ (рос.)
  5. Эптифибатид и тирофибан. Дипиридамол и анагрелид (рос.)
  6. Robert Scarborough Jr. — helped discover important heart drugs (англ.)
  7. From bench to bedside Архівовано 3 січень 2010 у Wayback Machine. (англ.)
  8. Gordon W. Gribble (15 грудня 2010). Heterocyclic Scaffolds II: Indoles: Synthesis, Properties and Applications. Springer. с. 11–. ISBN 978-3-642-15732-5. Процитовано 12 листопада 2010.  (англ.)
  9. Эптифибатид увеличивает риск кровотечений у пациентов, получавших клопидогрель до первичной коронарной ангиопластики Архівовано 8 січень 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  10. а б Eptifibatide (англ.)
  11. http://www.vidal.ru/drugs/integrilin__6446 (рос.)
  12. http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1256 (рос.)
  13. Eptifibatide (англ.)

ПосиланняРедагувати