Ендоетнонім[1] або самоназва (від дав.-гр. έ̓νδον «всередині, вдома» + έ̓θνος «народ, плем'я» + ὄνυμα «ім'я») — різновид етнонімів[2], назва народу, етнічної спільноти, яку його представники привласнюють самі собі, й яка часто відрізняється від тієї, якою їх називають у науковій літературі чи у довкіллі (екзоетнонім)[3][4]. Ендоетнонім формується і використовується в середовищі етносу[3].

Наприклад, самоназва основного населення Німеччини — дойче, тоді як в Росії — його називають німці, в Сербії — шваби[3]; офіційна назва фіни — ендоетнонім суомалайсет, угорці — ендоетнонім мадярок[4].

Ендоетноніми з мов певних народів іноді перекладаються як «людина», «люди», «справжні люди» — такі назви «айни», «нівхи», «ескімоси», «чукчі», «мансі» та багато інших. Не випадково схожі й етноніми «мордва», «марійці» та «удмурти» — до їх складу входить корінь «м-р», що у мові цих народів означає «людина»[5].

Ця особливість ендоетнонімів відображає таку специфічну рису етнічної самосвідомості, як етноцентризм, зокрема, уявлення про інші народи, що є «не людські», унаслідок уявної відсутності у них вербальності, тобто мови, оскільки вона, зазвичай, незрозуміла сусідам. Тому іноді для інших народів давалася загальна назва, що відображала це уявлення, наприклад, дав.-гр. «варвари» — «ті, що бурмочуть» чи рос. «німці» — «німі», тобто «ті, що не говорять нашою мовою»[5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ендоетнонім // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Топоніміка: навчальний посібник / Галина Лабінська. — Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2016. — С. 15. — 274 с. — ISBN 978-617-10-0273-9.
  3. а б в Ендоетнонім // Словник етнографічних (етнологічних) понять і термінів: Довідник / Л. І. Шаповал; М-во освіти і науки України, Полтав. держ. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. — Полтава, 2009. — 133 с.
  4. а б Ендоетнонім // Етнічність: енциклопедичний довідник / В. Б. Євтух; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Центр етноглобалістики. — К.: Фенікс, 2012. — С. 98–99.
  5. а б Етнонимы // Этнология (этнография): учеб. для акад. бакалавриата / под ред. В. А. Козьмина, В. С. Бузина. — М.: Изд. Юрайт, 2015. — С. 77. — 438 с. — ISBN 978-5-9916-5574-3(рос.)


  Це незавершена стаття .
Ви можете допомогти проекту,
виправивши або доповнивши її.

Це повідомлення варто замінити точнішим.