Ейстейн Гальвдансон (давньоскан. Eysteinn Hálfdansson) — напівлегендарний конунг Вестфоллу і Румеріке з роду Інґлінґів.

Ейстейн Гальвдансон
Ейстейн Гальвдансон
Ейстейн Гальвдансон
Ілюстрація Ґергарда Мюнте для «Саги про Інґлінґів» видання 1899 р.
Конунг Вестфоллу
Конунг Румеріке
сер. VIII ст. — кін. VIII ст.
Попередник: Гальвдан Біла Кістка
Наступник: Гальвдан Щедрий на Золото але Скнарий на Їжу
 
Народження: поч. VIII ст.
Норвегія
Смерть: кін. VIII ст.
Осло-фйорд
Причина смерті: Утоплення
Поховання: Гортен
Рід: Інґлінґи
Батько: Гальвдан Біла Кістка
Мати: Оса Ейстейнсдоттір
Шлюб: Гільда Ейріксдоттір
Діти: Гальвдан Ейстейнсон

Родовід ред.

Докладніше: Родовід Інґлінґів

Життєпис ред.

Всі відомості про життя Ейстейна зібрані в «Колі Земному», в «Сазі про Інґлінґів» ісландського скальда Сноррі Стурлусона.

Його батьком був Гальвдан Олавсон, а матір'ю — Оса Ейнсдоттір, чиїм татом був Ейстейн Суровий[1], конунг Гедмарку[2]. Також мав брата Гудрьода, який наслідував Гедмарк[3].

Після батька Ейстейн наслідував в Румеріке. Його дружиною була Гільда Ейріксдоттір, єдина дочка Ейріка Аґнарсона[4], який помер ще за життя Гальвдана Білої Кістки. Як чоловік спадкоємиці, Ейстейн отримав Вестфолл[5].

В подружжя народився син Гальвдан, який згодом отримав цікаве прізвисько «Щедрий на Золото, але Скнарий на Їжу»[6]: його придворні отримували стільки золота, скільки в інших отримували срібла, але жили надголодь. Його було поховано поряд з батьком в Борре[7].

Сноррі наводить цікаві обставини смерті Ейстейна. Він відправився з кількома кораблями задля грабунку до Рюґе, що знаходиться на протилежному від Вестфоллу березі. Конунга тої землі звали Скьольд, як зазначає скальд, він був неабияким ворожбитом. Коли Ейстейн вже відплив, Скьольд ще бачив його вітрила. Він розгорнув плащ і дунув у нього. Конунг тим часом плив поряд з іншим кораблем, сидячи у руля. Раптом наринула хвиля і рея другого корабля штовхнула Ейстейна, викинувши його за борт, у воді він не врятувався. Згодом його люди виловили труп і поховали в кургані в Борре, в Вестфоллі, в сучасному Гортені[5].

Сноррі приводить рядки Тьодольва з Квінна про це (в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, оригінал у виносках в кінці):[5]

Øistein sank
for seilbommen
til Byleists
broder-datter[8]
og nu hviler
under haug af stener
paa Radens kant
kjæmpers høvding,
der hvor nær kongen
kommer den iskolde
Vadle-strøm
til gautske vig.[9]

Примітки ред.

Посилання ред.