Гальвдан Біла Кістка
Гальвдан Біла Кістка (давньоскан. Hálfdan hvítbeinn) — напівлегендарний конунг ряду земель, в тому числі Вестфоллу, з роду Інґлінґів.
| Гальвдан Біла Кістка | ||
| ||
|---|---|---|
| поч. VIII ст. — сер. VIII ст. | ||
| Попередник: | Олав Лісоруб | |
| Наступник: | Ейстейн Гальвдансон Гудрьод | |
| Народження: |
кін. VII ст. Вермланд | |
| Смерть: |
сер. VIII ст. Тотен | |
| Рід: | Інґлінґи | |
| Батько: | Олав Лісоруб | |
| Мати: | Сольвейґ Гальвдансдоттір | |
| Шлюб: | Аса Ейстейнсдоттір | |
| Діти: |
Ейстейн Гальвдальсон Гудрьод Гальвдальсон | |
Родовід ред.
Інґ'яльд Підступний, конунг Свеаланду (640—650)
- Олав Лісоруб, конунг Вермланду
- Гальвдан Біла Кістка, конунг Солеяру, Вестфоллу, Гедмарку, Румеріке і Вестфоллу
- Ейстейн Гальвдансон, конунг Вестфоллу і Румеріке
- Ґудрьод, конунг Гедмарку
Життєпис ред.
Всі відомості про життя Гальвдана містить «Коло Земне» в «Сазі про Інґлінґів» ісландського скальда Сноррі Стурлусона.
Його батьком був Олав Інґ'яльдсон, а матір'ю — Сольвейґ Гальвдансдоттір, чиїм татом був Гальвдан Ґултан, конунг Солеяру[1].
Після народження він разом з братом Інґ'яльдом був відправлений на виховання до дядька Сельве у Солеяр. У той час свеї спалили його батька, вважаючи його винуватим у голоді, але ватажок зрозумів, що проблеми були викликані перенаселенням. Вони забажали мати сина Олава за правителя і вторглись у Солеяр. Вони вбили дядька, і Гальвдан став конунгом у Солеярі. Його брат отримав у спадок вотчину Вермланд, але після смерті, внаслідок якої — не уточнюється, Гальвдан отримав і батькові володіння[2][3].
Його дружиною була Аса Ейстейнсдоттір, донька Ейстейна Сурового, конунга Гедмарку[4].
Син Гальвдана, Ейстейн, який став конунгом після нього в Раумарікі та Вестфоллі, одружився з Гільдою, донькою Ейріка Аґнарсона, який був конунгом у Вестфоллі. У Ейріка не було сина; він помер, коли Гальвдан був ще живий. Ейстейн, як чоловік його єдиної дочки, отримав Вестфолл[5].
Як результат, Гальвдан на кінець життя мав більшу частину Гедмарку, Тотена, Гаделанду та Вестфоллу. За час військових кампаній він постарів, і помер від лихоманки в Тотені, а потім був перевезений у Вестфолл і похований у місці під назвою Скерейд у Скірінґзалі[6].
Примітки ред.
- ↑ Ідар Лінд, Давньоскандинавська мітологія від А до Я
- ↑ «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 43
- ↑ «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 45
- ↑ Ідар Лінд, Давньоскандинавська мітологія від А до Я
- ↑ «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 46
- ↑ Софус Буґе: «Про Скерейд і Скірінґзал», Історичний журнал, første Række, første Bind, (1871), ст. 385—388
Посилання ред.
- (норв.) «Сага про Інґлінґів» в перекладі Ґустава Шторма
- (давньоісл.) «Сага про Інґлінґів» мовою оригіналу