Адам Дідур
Адам Дідур (24 грудня 1873, с. Сенькова Воля біля Сянока, Галичина — 7 січня 1946, Катовиці, Польща) — польський оперний співак, один із найвидатніших басів на межі XIX та XX ст.
| Адам Дідур | |
|---|---|
| пол. Adam Didur | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 24 грудня 1874[1][2][3], 24 грудня 1873[4] або 24 листопада 1874[5] |
| Місце народження | Воля Сенькова, Гміна Буківсько, Сяноцький повіт, Республіка Польща[5] |
| Дата смерті | 7 січня 1946[6][2][…] |
| Місце смерті | Катовиці, Польська Народна Республіка[6][5] |
| Поховання | Cemetery at Francuska Street in Katowiced |
| Громадянство | Республіка Польща |
| Професії | оперний співак |
| Освіта | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка |
| Співацький голос | бас |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | опера |
| Заклад | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка |
| Лейбли | Fonotipia Records |
| Нагороди |
  |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Обставини народження майбутнього співака оповиті таємницею. Він був позашлюбним сином. Його мати Вінцента Ясінська — донька лісничого зі Сенькової Волі, дрібного шляхтича Юзефа Ясінського. Батьком Адама, як виявилося, був місцевий дідич Якуб Броховіч-Віктор. Новонародженого Адама охрестили у греко-католицькій церкві Архангела Михаїла у Волі Сеньковій.
Через 3 роки з Вінцентою одружився місцевий органіст і народний учитель Антоній Дідур (греко-католик, уродженець с. Сихів на Стрийщині), який усиновив Адама, надавши йому своє прізвище.
Повторно Адама Дідура охрестили 1 січня 1885 в римсько-католицькому костелі Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, про що свідчить метрика, знайдена донькою Адама Дідура Мері Дідур-Залуською. Документ підтверджує, що майбутній співак народився саме 24 грудня 1873. Хоча сам Адам Дідур вважав роком свого народження 1874-й, про що свідчить його закордонний паспорт, виданий 1936 року польським консульством у Нью-Йорку. Цей документ експонується в Театральному музеї у Варшаві, що й дає підставу вважати 1874-й роком народження А.Дідура.
1894 — Адам Дідур почав навчання у Львівській чоловічій учительській семінарії. Водночас він вступив до університетського хору та брав уроки вокалу у професора консерваторії Галицького музичного товариства Валерія Висоцького, який вважався найкращим вчителем співу у Львові (у нього вчилися, зокрема, Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Александр Бандровський, Адам Оконський, Миколай Левицький).
Завдяки стипендії шанувальника оперного співу Яна Распа А.Дідур продовжив своє навчання вокальному мистецтву в Мілані. Його меценат був скромним поштовим урядовцем зі Львова, співаком-аматором хору «Лютня», який віддавав Адамові половину своєї платні, щоби той мав змогу вчитися співу в італійського вокального педагога Франческо Еммеріха. Згодом А.Дідур віддячився своєму доброчинцю, придбавши для нього невеликий маєток біля Сянока.
1894 — розпочав оперну кар'єру в театрі міста Пінероло (П'ємонт). У наступному сезоні виїхав до Єгипту, де виступав на оперних сценах Каїру й Олександрії. Там він став провідним басовим солістом.
1895 — виступав у театрах Ріо-де-Жанейро та Буенос-Айресу. Після повернення до Європи був прийнятий до оперного театру «Ла Скала» (Мілан).
1899–1903 — був постійним солістом Варшавської опери, а у 1903-1906 знову співав у театрі «Ла Скала».
1908 — співав провідні басові партії в операх «Фауст» Ш.Гуно, «Мефістофель» А.Бойто, «Гугеноти» Дж. Мейєрбера у Великому міському театрі у Львові. Тоді ж Дідур почав будувати собі кам'яницю у Львові. Придбав також маєток для своїх батьків у Козині біля Станиславова.
1911 — львівський архітектор і будівничий Іван Левинський збудував у Львові для Адама Дідура дві кам'яниці на тодішній вулиці Набєляка (тепер це будинки на вул. Метрологічній, 3 та вул. Котляревського, 67). У 1920 році в кам'яницях Дідура було організовано українські відділи вчительської семінарії, які проіснували тут до 1933. Директором цього навчального закладу був о. Юліан Дзерович (останній довоєнний голова Товариства «Просвіта»), серед викладачів — о. Василь Лаба, професори Микола Чубатий та Роман Цегельський.
14 листопада 1908 — А.Дідур з успіхом дебютував у «Метрополітан Опера» (Нью-Йорк) у головній ролі в опері А.Бойто «Мефістофель». З 1914 був провідним басом цього театру до кінця своєї співочої кар'єри у 1932, хоча постійно гастролював у провідних театрах світу. На сцені «Метрополітан Опера» виступив 729 рази і мав ще 182 виступи з трупою цього театру на інших сценах США.
1932 — після завершення співацької кар'єри повернувся до Польщі і присвятив себе педагогічній діяльності. Серед учениць — відома вокалістка Ястремська Ольга.
1936 — зіграв роль Джері Ґіла в польському художньому фільмі «Американська пригода» (не зберігся).
В 1930-х роках відвідав рідне село Волю Сенькову, де у місцевому маєтку мешкала його донька Ольга, що вийшла заміж за представника роду Вікторів, до якого належав рідний батько Адама Дідура.
1945 — став першим директором Силезької державної опери — спочатку в Катовицях, а потім у Битомі.
Помер раптово від серцевого нападу під час занять у музичній школі.
Родина ред.
Був одружений двічі.
Перша дружина — мексиканська співачка Анхела Аранда-Арелано (Angela Aranda-Arelano, 1874-1928), з якої познайомився в Італії й одружився 1895 року. Мав з нею 5 доньок. Дві з них померли в дитинстві, натомість ще троє, Ева (її хресним батьком був Артуро Тосканіні), Ольга та Марія (Мері Дідур-Залуська), також стали співачками (зокрема, виступали в Метрополітан-Опера).
Адам Дідур спільно з трьома доньками виступив 16 квітня 1926 у Львові в опері «Фауст» (А.Дідур — у ролі Мефістофеля, Ева — Маргарити, Ольга грала Марту, а Мері — Зібеля).
1929 — після смерті першої дружини А.Дідур одружився з французькою танцюристкою Марґеріт Віньйон (Marguerite Vignon; їхнє подружжя тривало кілька років). 24.12.2013
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129847097 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б Дидур Адам // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література ред.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.319-321
Посилання ред.
- Дідур Адам // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 623.
- Ігор Мельник. Всесвітній бас Адам Дідур // Zbruch, 24.12.2013 [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Wacław Panek. Adam Didur — bas wszechczasów // Сайт Maestro [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.]