Вікіпедія

Дідик Інна Станіславівна

Дідик Інна Станіславівна (уродж. Снарська; нар. 7 березня 1965, Полоцьк, Білоруська РСР) — українська письменниця, журналістка.

Інна Дідик
Народилася 7 березня 1965(1965-03-07) (59 років)
Полоцьк, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність письменниця, поетка
Alma mater Полоцький державний університет імені Єфросинії Полоцької і Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Мова творів білоруська

Біографія ред.

Закінчила Полоцьку СШ № 3 (1982). Ще школяркою часто друкувалася в полоцькій районній газеті «Сцяг комунізму», була її позаштатним кореспондентом. Відвідувала Новополоцьке літературне об'єднання «Крыніцы» (1986-1987), яке на той час очолював відомий білоруський письменник Володимир Арлов, творчо спілкувалася з такими неординарними особистостями, як Сяржук Сокалау-Воюш, В. Аксак, Л. Борщевський, Я. Лапатка, Ірина Жерносєк, художники Сергій та Рита Тимохови.

Новополоцький політехнічний інститут, будівельний факультет (1987) та Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, філологічний факультет (2003).

Мешкає в Полтаві.

Працювала редактором телебачення ОДТРК «Лтава».

Автор та режисер близько 300 телевізійних передач та документальних фільмів.

1994 р. член Спілки Білоруських письменників.

1998 р. член Національної спілки журналістів України.

2006 р. член Національної спілки письменників України.

Учасниця та лауреат всеукраїнських та міжнародних фестивалів телерадіопрограм «Калинові мости», «Мій рідний край», «Перемогли разом».

Творчий доробок ред.

Автор 8 збірок поезії:

  • «Пацеркі» (1994);
  • «Пачакай, моя птушка…» (1998);
  • «Лясная панна» (2001);
  • «Кветка гарынь» (2005)[1];
  • «Дві землі — дві долі» (2006)[2];
  • «Вересові пісні зорі» (2008)[3];
  • «Ад сэрца да сэрца — дарога» (2013)[4];
  • «Вогнепаклонніца» (2017);
  • «Два неба» (2020).

Автор багатьох публікацій у білоруській та українській пресі. Її вірші перекладалися румунською, польською, українською, російською та англійською мовами.

Нагороди професійних конкурсів та телефорумів ред.

  • «Проста і світла таємниця» — дипломом за кращу авторську роботу на Міжнародному фестивалі телерадіопрограм «Мій рідний край — 1999», м. Ужгород;
  • «Сумна щаслива історія про кохання» — III місце на VII Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови — 2002», м. Київ;
  • «Рожеві лебеді Василя Симоненка» — перше місце в номінації «Душі невичерпна криниця» на IX Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови — 2004», м. Миколаїв;
  • «Повернення з баграяного вирію» — гран-прі Міжнародного фестивалю «Перемогли разом — 2005», м. Севастополь;
  • Перше місце та приз глядацьких симпатій на X Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови — 2006», м. Донецьк;
  • «Дорога на відстані серця» — диплом за кращу операторську та режисерську роботу на Міжнародному фестивалі телерадіопрограм «Мій рідний край — 2006», м. Ужгород; «Біла ворона» — перше місце в номінації «Душі невичерпна криниця» на XII Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Мій рідний край — 2008», м. Черкаси;
  • «За компасом волі» — гран-прі XIII Всеукраїнського фестивалю телерадіопрограм «Калинові острови — 2009», м. Чернігів;
  • «Я не буду війну малювати» — спецприз фонду Андрія Первозванного на Міжнародному фестивалі «Перемогли разом — 2010», м. Севастополь.

Нагороди та відзнаки ред.

  • Лауреат міжнародної літературної премії «Нащадкі Скарыны»  (Білорусь, 2005);
  • Лауреат обласної журналістської премії імені Григорія Яценка (2009);

Збірка «Вогнепаклонніца» увійшла в шорт-лист Міжнародної літературної премії імені Наталії Арсєннєвої (Білорусь) за кращу збірку поезії білоруською мовою (2018 р.)

Примітки ред.

  1. ↑ Снарська, Інна (2005). Кветка гарынь : вершы (білоруською) . Полтава: Друкарська майстерня. с. 190. ISBN 966-8798-01-5.
  2. ↑ Снарська, Інна (2006). Дві землі - дві долі : поезії (Українською) . Полтава: Полтавський літератор. с. 200. ISBN 966-8304-55-1.
  3. ↑ Снарська, Інна (2008). Вересові пісні зорі : вірші (Текст білорус. та укр. мовами) . Київ: Етнос. с. 256. ISBN 966-522-240-6.
  4. ↑ Снарська, Інна (2013). Ад сэрца да сэрца - дарога... (білоруською) . Полтава: Дивосвіт. с. 106. ISBN 978-617-633-075-2.

Джерела ред.

Література про життя і творчість ред.

  • Антипович (Дениско) Г. Інна Снарська: «Два неба живуть у мені — земне та небесне» / Г. Антипович (Дениско) // Зоря Полтавщини. — 2020. — 15 груд. — С. 9.  
  • Безобразова Л. Суголосся (післямова до книги: Снарська Інна. Дві землі — дві долі. — Полтава: Полтавський літератор, 2006. — 199 с.) // Безобразова Л. Вибране: збірник статей. — Полтава, 2008. — С. 472—477.
  • Бойко М. Інна Дідик-Снарська: «Я — білоруська бандерівка!» / М. Бойко // Полтавський вісник. — 2015. — 29 трав. — С. 6.
  • Буцька Н. Інна Дідик-Снарська — «лясная пані»: [уродженка Білорусі, 25 років живе і працює в м. Полтава] / Н. М. Буцька // Буцька Н. М. Наші знайомі. Нариси про полтавців кінця ХХ — початку ХХІ ст. — Полтава, 2012. — С. 73-81.
  • Вовк І. 55 тисяч премії ім. О. Пчілки поділили між п'ятьма переможцями: [в тому числі і полтавкою І. Дідик-Снарською] / І. Вовк // Події та коментарі. — 2017. — 30 черв. — С. 2.
  • Журналістка «Лтави» Інна Дідик стала лауреатом Літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки // Вечірня Полтава. — 2017. — 5 лип. — С. 24.
  • Інна Снарська (Дідик): [поезії, біографія авторки, яка з 1987 р. живе і працює в Полтаві] // Біла альтанка: зб. творів письменників Полтавщини / за ред. О. Гаран, Н. Фурси, С. Осоки. — Полтава, 2007. — С. 231—233.
  • Кравченко О. На павутинні прожитих доріг / О. Кравченко // Полтавський вісник. — 2014. — 14 листоп. — С. 7.
  • Названо лауреатів обласної премії імені І. П. Котляревського // Зоря Полтавщини. — 2010. — 31 серп. — С. 1.
  • Снарська (Дідик) І. Вірші: [подана коротка біографія] / Інна Снарська (Дідик) // Рідний край. — 2000. — № 1. — С. 19.
  • Снарська (Дідик) І. Поезія / І. Снарська (Дідик) // Рідний край. — 2010. — № 1. — С. 18-20.
  • Снарська І. «Квітнуть вірші, наче чорнобривці»: [вірші, коротко про автора] / І. Снарська // Зоря Полтавщини. — 2012. — 30 жовт. — С. 3.
  • Снарська І. Бабуся: [оповідання] / І. Снарська // Дієслово. — 2017. — № 17. — С. 24-25.
  • Снарська І. Із циклу «Рогнеда»: [подані короткі біогр. дані автора] / І. Снарська // Зоря Полтавщини. — 2005. — 14 груд. — С. 3.
  • Снарська І. Поезії / І. Снарська // На нашій, на своїй землі: антологія різномовної поезії України. Кн. 3. — К., 1996. — С. 36-57.
  • Снарська І. Поезія / І. Снарська // Край. — 2006. — № 27 (лип.). — С. 13.
  • Степаненко М. Дідик (Снарська) Інна Станіславівна (уродж. Снарська; 07.03.1965, м. Полоцьк [Білорусь]) — українська й білоруська письменниця, журналіст) / М. Степаненко // Сучасні письменники Полтавщини. — Полтава: Видавець Шевченко Р. В., 2014. — С. 20-23.  
  • Степаненко М. Поезія Інни Снарської — «шлях… да шчырага сэрца» / М. І. Степаненко // Степаненко М. І. Думки вголос і про себе. — Полтава, 2013. — С. 35-39.
  • Степаненко М. Поетичні переливи Інни Снарської / М. Степаненко // Зоря Полтавщини. — 2013. — 13 серп. — С. 5.
  • У Полтаві вшанували лауреатів премії імені Леоніда Бразова: [2010 р.] // Зоря Полтавщини. — 2010. — 12 листоп. — С. 5.
  • Цебрій В. Поетеса і журналістка Інна Дідик-Снарська: «Щоб писати гарні вірші, треба мати ранковий погляд» / В. Цебрій // Полтавський вісник. — 2011. — 21 січ. — С. 23.
  • Черпакова Л. «Лісова панна, полоцька княгиня»: [творчий вечір поетеси, журналістки І. Снарської] / Л. Черпакова // Полтавський вісник. — 2011. — 15 квіт. — С. 18.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дідик_Інна_Станіславівна&oldid=41783252