Вікіпедія

Арлов Уладзімєр Аляксєєвич

(Перенаправлено з Володимир Арлов)
1 зміна у цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 21 квітня 2024.
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Орлов Володимир Олексійович. Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії.
Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей.

Уладзімєр Арлов
Уладзімер Арлоў
Ім'я при народженніВолодимир Олексійович Орлов
Уладзімір Аляксеевіч Арлоў
Народився25 серпня 1953(1953-08-25) (70 років)
Полоцьк,
БРСР
(СРСР)
ГромадянствоБілорусь Білорусь
Національністьбілорус
Діяльністьпрозаїк, поет, есеїст
Alma materІсторичний факультет БДУ
ЗакладМастацкая літаратура
Мова творівбілоруська, російська
Роки активностіз 1973
Жанрісторична проза, історична публіцистика, вірші
ЧленствоСпілка білоруських письменників, Білоруський ПЕН-центр і Білоруський народний фронт «Відродження»
ПартіяБілоруський народний фронт
Автограф
Нагороди
Сайт: arlou.by
CMNS: Арлов Уладзімєр Аляксєєвич у Вікісховищі
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Орлов Володимир.

Уладзі́мєр Аляксє́євич Арло́в[1][2] (біл. Уладзіме́р Аляксе́евіч Арло́ў; *25 серпня 1953, Полоцьк) — білоруський історик, есеїст, поет, віцепрезидент Білоруського ПЕН-клубу.

Біографія

ред.

1975 року закінчив історичний факультет Білоруського державного університету, після чого працював викладачем історії у Новополоцьку (1975—1976), кореспондентом, заступником редактора міської газети «Хімік» (1976—1988). У 1988—97 роках був редактором видавництва «Мастацкая літаратура». З 1986 року є членом ради Союзу Білоруських Письменників. Також входить до редколегій часописів «Спадчына», «Калосьсе», «Крыніца». З 1988 року є членом БНФ, 1989 року вийшов із КПРС. З 1992 року його двічі обирали до Сойму БНФ.

Живе в Мінську. Греко-католик. Одружений, діти — Роман (учасник гурту J:МОРС) та Богдан.

Творчість

ред.

Вперше його вірші з'явилися у студентських самвидавних часописах «Блакітны ліхтар» (Новополоцьк, 1973), «Мілавіца» (Мінськ, 1976). Втім Арлов став відомим завдяки прозовим творам, зокрема історичної тематики. На сьогодні є автором 20 книг прози, поезії, історичних нарисів. Його твори було перекладено більш як 20 мовами (зокрема українською, польською, литовською, естонською, румунською, латиською, грузинською, чеською та словацькою)

Автор сценаріїв науково-документальних фільмів «Євросинія Полоцька» (Ефрасіньня Полацкая), «Полоцькі лабіринти» (Полацкія лабірынты), «Симеон Полоцький» (Сімяон Полацкі)

Напередодні 90-ї річниці БНР вийшов документальний фільм «Дзень Волі» режисерів Юрія Хащавацького та Олега Дашкевича та письменника Уладзі́мєра Арло́ва.[3]

Бібліографія

ред.
  • Добры дзень, мая Шыпшына: Апавяданні, аповесьць. — Менск: Маст. літ., 1986.— 191 с (сэрыя «Першая кніга празаіка»).
  • Дзень, калі ўпала страла: Аповесці і апавяданні. [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] — Менск: Маст. літ., 1988. — 233 с.
  • Асветніца з роду Ўсяслава: Эўфрасіня Полацкая. — Менск: Навука і тэхніка, 1989.— 53 с, [8] л. іл. (сэрыя «Нашы славутыя землякі»). ISBN 5-343-00602-7.
  • Пакуль не згасла свечка. [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] — Москва, 1990.
    • Пока не погасла свеча: Повести и рассказы. Москва: Мол. гвардия, 1990.— 302 с.(рос.)
  • Там, за дзвярыма: Вершы ў прозе. — Менск: Маст. літ., 1991. — 94 с.
  • Прысуд выканаў невядомы. (пра рэвалюцыянера Ігната Грынявіцкага) — Менск: Навука і тэхніка, 1992.— 52 с, іл.(сэрыя «Нашыя славутыя землякі»). ISBN 5-343-00883-6.
  • «Цалкам сакрэтна», альбо Адзін дзень у трох іпастасях. Літаратурна-публіцыстычныя артыкулы. Эсэ. — Менск, 1992. — 80 с.
  • Эўфрасіня Полацкая. — Менск, Маст. літ. 1992. — 220 с, іл. (сэрыя «Святыя зямлі Беларускай»). ISBN 5-340-01238-7, 2000.
  • Рандэву на манеўрах: Аповесць, апавяданні. [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] — Менск: Маст. літ., 1992.— 271 с. ISBN 5-340-00984-X.
  • Міласьць князя Гераніма: Аповесці. Апавяданні. [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] — Менск: Юнацтва. 1993.— 272 с. (сэрыя «Школьная бібліятэка»).
  • Мой радавод да пятага калена. Эсэ. — Менск: ВЦ «Бацькаўшчына», 1993.— 184 с. ISBN 985-6026-02-4.
  • Пяць мужчын у леснічоўцы: Аповесці, апавяданні, эсэ. [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] — Менск: Маст. літ., 1994.— 366 с (сэрыя «Зь вякоў мінулых»). ISBN 5-340-01379-0.
  • Таямніцы полацкай гісторыі. — Менск, 1994, 2000, 2002.
    • Тайны полоцкой истории. Менск: Беларусь, 1995.— 478 с.: ил. ISBN 985-01-0067-2.(рос.)
  • Фаўна сноў: Вершы. — Менск: Маст. літ., 1995. — 95 с.
  • Адкуль наш род. — Менск, 1996; Вільня: Наша Будучыня, 2000,2003.
  • Божая кароўка зь Пятай авэню. — Менск: Наша Ніва, 1998. — 186 с.
  • Жыватворны сымбаль Бацькаўшчыны. Гісторыя Крыжа святой Эўфрасіні Полацкай./ Уклад. У.Арлоў. — Менск: «Асар», 1998.
  • Рэквіем для бензапілы: Аповесці, апавяданні. Менск: Маст. літ., 1998.— 240 с.
    • Requiem dla piły motorowej, przeł. Czesław Seniuch — Białystok: Związek Białoruski w RP, 2000. Związek Białoruski w RP.(пол.)
    • Реквієм для бензопилки: Оповідання та повість. Пер. з білорус. Олександра Ірванця. К.: Факт, 2005.- 272 с (Сэрыя «Exceptis excipiendis»). ISBN 966-359-037-8.
  • Сны імператара: Апавяданні, аповесці, эсэ. [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] — Менск: Маст. літ., 2001—383 с. (сэрыя «Беларуская проза 20 стагодзьдзя»). ISBN 985-02-0500-8.
  • Уладзімір Арлоў, Генадзь Сагановіч. Дзесяць стагодзьдзяў беларускай гісторыі (862—1818): Падзеі. Даты, Ілюстрацыі. [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.] — Вільня: Наша Будучыня, 2001,2002. (2001(рос.)).
  • Арлоў У., Герасімовіч З. Краіна Беларусь. Ілюстраваная гісторыя. — Martin, Slovakia, 2003.— 320 с, іл.
  • Адкусі галаву вароне. Эсэ. — Менск: «Наша Ніва» (Бібліятэка «Vostraja Brama», 7). 2003.— 176 с ISBN 9955-437-17-0.
  • Ордэн Белай Мышы. Аповесці. Апавяданні. — Менск: Маст. літ., 2003.— 301 с.
  • Каханак яе вялікасьці. Гістарычныя апавяданні. Эсэ. — Менск, 2004.
    • Kochanek jej wysokości. Tłumacz: Jan Maksymiuk — Wrocław, 2006. Kolegium Europy Wschodniej (Seria «Biblioteka Białoruska»). ISBN 83-89185-13-X(пол.)
  • Час чумы. Гістарычныя аповесці, апавяданні. — Менск: I.П. Логвінаў, 2005.— 208 с ISBN 985-6701-76-7.
  • Сланы Ганібала. Выбраныя эсэ. — Менск: I.П. Логвінаў, 2005.— 396 с ISBN 985-6701-79-1.
  • Паром празь Ля-Манш. Вершы. Менск: Логвінаў, 2006.— 156 с ISBN 985-6800-13-4.

Українські переклади

ред.

Нагороди

ред.
  • 1986 — премія Ленінського комсомолу Білорусі
  • 1991 — медаль Франциска Скорини («за внесок у опрацювання теми історичного минулого Білорусі в літературі»)
  • 1993 — видавнича премія імені Уладзіміра Караткєвіча
  • 1996 — літературна премія імені Францішека Багушевіча Білоруського ПЕН-центру
  • 1998 — Премія Товариства вільних літераторів Гліняны Вялес за збірку есеїв «Сонечко з П'ятої авеню» («Божая кароўка зь Пятай авэню»)
  • 2010 — «Європейський поет свободи» за книгу віршів «Пором через Ла-Манш» («Паром праз Ла-Манш»)

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Арлов Уладзімєр. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 2 липня 2021.
  2. ↑ § 144. Слов'янські прізвища та імена. Український правопис, 2019
  3. ↑ Фільм “Дзень Волі” – да юбілею БНР – DW – 24.03.2008. dw.com (рос.). Процитовано 25 березня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арлов_Уладзімєр_Аляксєєвич&oldid=42360586