Душан Петкович (серб. Душан Петковић, 13 квітня 1903, Белград  — 2 грудня 1979, Нью-Йорк) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами за клуб «Югославія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії.

Ф
Душан Петкович
Особисті дані
Народження 13 квітня 1903(1903-04-13)
  Белград, Королівство Сербія
Смерть 2 грудня 1979(1979-12-02) (76 років)
  Нью-Йорк, США
Прізвисько Сенегалець
Громадянство  Югославія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1923–1925 Югославія «Югославія» 11[1] (14)
1927 Франція «Монпельє» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1922–1926 Югославія Югославія 8 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

ред.

З 1922 року виступав у клубі «Югославія», де був одним з головних бомбардирів. У 1922, 1923, 1924, 1925, 1926 і 1928 роках ставав з командою переможцем чемпіонату Белграда.

Починаючи з 1923 року в країні почав проводитись національний чемпіонат, куди потрапляли найсильніші клуби регіональних змагань. У першому розіграші «Югославія» вибула у півфіналі. Натомість у чемпіонаті 1924 року здобула перемогу. На шляху до фіналу команда здолала «Славію» (Осієк) (5:2, Петкович забив три м'ячі) і «Сомборський» (6:1, один з голів забив Душан), а у головному матчі перемогла «Хайдук» (Спліт) з рахунком 2:1 завдяки голам Дам'яна Джурича і Стевана Лубурича.

У 1925 році «Югославія» повторила свій успіх. З однаковим рахунком 3:2 клуб послідовно переміг «Хайдук» (Спліт), «Славію» (Осієк) і «Граджянскі» (Загреб). Петкович забив по голу у кожному з матчів і разом з партнером по команді Секуличем став найкращим бомбардиром змагань[2]. Лідерами команди разом із Душаном у чемпіонських сезонах були Милутин Івкович, Бранко Петрович, Алоїз Махек, Драган Йованович, Стеван Лубурич, Бранислав Секулич та інші.

У наступному році «Югославія» посіла друге місце, програвши у фіналі «Граджянскі» (1:2). Петкович у матчі 1/4 фіналу проти клубу «Бачка» (Суботиця) забив 5 м'ячів, ще 6 на рахунку Драгана Йовановича, а загалом «Югославія» перемогла 12:2. В тому чемпіонаті Душан загалом забив 7 м'ячів, але став лише другим бомбардиром сезону, поступившись Франьо Гілеру, що забив 10 голів[3].

У 1927 році Петкович недовго виступав у французькому клубі «Монпельє», після чого повернувся до «Югославії».

Загалом у складі «Югославії» зіграв 179 матчів і забив 219 м'ячів. За кількістю забитих голів в історії клубу поступається лише багаторічному партнерові по лінії нападу — Драгану Йовановичу, у якого 311 м'ячів на рахунку.

Виступи за збірну

ред.

1922 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Чехословаччини (4:4), відзначився забитим голом. Загалом зіграв за збірну 8 матчів і забив 2 голи.

Учасник Олімпійських ігор 1924 року у Парижі, де югославська збірна в першому раунді поступилась майбутньому переможцю змагань збірній Уругваю (0:7).

Також виступав у складі збірної Белграда, за яку зіграв 27 матчів. Зокрема, грав у матчах трьох перших розіграшів Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії. У 1926 році у півфіналі зробив хет-трик у грі зі збірною Любляни (5:2). У фіналі Белград поступився команді Загреба 1:3[4].

 Статистика матчів і голів за збірну —   Югославія

Після завершення кар'єри гравця Душан працював спортивним редактором в белградській газеті «Врємя» до 1941 року. Пізніше переїхав до США. На батьківщину більше ніколи не повертався. Помер Душан Петкович на 77-му році життя 2 грудня 1979 року в Нью-Йорку.

Трофеї і досягнення

ред.

Примітки

ред.
  1. Лише у фінальному турнірі чемпіонату Югославії
  2. Повна статистика чемпіонату. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 3 січня 2017.
  3. Повна статистика чемпіонату. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 3 січня 2017.
  4. Подробиці змагань. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
  5. Згідно з книгою 1953 року "Фудбал у Краљевини Југославији" Милорада Сиїча найкращим бомбардиром 1925 року був Йованович, а Петрович став голеадором у 1926 році

Посилання

ред.