Думітру Стингачу
Думітру Стингачу (рум. Dumitru Stângaciu, нар. 9 серпня 1964, Брашов) — румунський футболіст, що грав на позиції воротаря.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 9 серпня 1964 (60 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Брашов, Румунія | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 190 см | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 80 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Румунія
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Виступав, зокрема, за «Стяуа», а також національну збірну Румунії. Володар Кубка європейських чемпіонів та Суперкубка УЄФА.
Клубна кар'єра
ред.У дорослому футболі дебютував 1982 року виступами за «Брашов», взявши участь у 5 матчах чемпіонату.
У 1984 році перейшов у бухарестський «Стяуа», де став дублером Гельмута Дукадама. 1986 року, після уходу Дудакама, новий головний тренер Ангел Йорденеску зробив Стингачу основним воротарем клубу. 1988 року Стингачу поступився місцем у воротах Сілвіу Лунгу і був відданий в оренду в «Олт Скорнічешті». З 1990 року, після уходу Лунга, знову став основним воротарем, де виступав до 1995 року, провівши загалом 191 матч і став, разом з командою, сім разів чемпіоном Румунії, 3 рази віце-чемпіоном, 4 рази володарем Кубка Румунії, 2 рази фіналістом Кубка, 1 раз володарем Суперкубка країни, 1 раз переможцем Кубка європейських чемпіонів, 1 раз півфіналістом Кубка чемпіонів і 1 раз володарем Суперкубка УЄФА.
З 1995 по 1996 рік грав за турецький клуб «Ванспор», де провів 23 гри, після чого поповнив ряди «Коджаеліспора», за який виступав аж до завершення кар'єри гравця в 2001 році, провівши за цей час 94 матчі і став, разом з командою володарем Кубка Туреччини в 1997 році.
Виступи за збірну
ред.8 квітня 1992 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Румунії, вийшовши на заміну на 80-й хвилині товариського матчу зі збірною Латвії, який у підсумку завершився перемогою Румунії з рахунком 2:0. Останній раз зіграв за збірну 6 червня 1998 року в товариському матчі з збірної Молдови. Всього зіграв 5 матчів, в яких пропустив 1 гол (18 березня 1998 року від збірної Ізраїлю, цей м'яч в результаті став єдиним у матчі)[1], в тому числі одну зустріч провів у відбірковому турнірі до чемпіонату світу 1998 року проти збірної Ліхтенштейну 29 березня 1997 року в Бухаресті, в тій зустрічі Думітру відстояв «на нуль», а його команда здобула перемогу з рахунком 8:0[2].
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1998 року у Франції, однак на поле не виходив.
Тренерська кар'єра
ред.Після завершення кар'єри гравця в 2001 році зайнявся тренерською діяльністю, ставши тренером воротарів у «Політехніці» з Тімішоари.
З 2006 року працював у тренерському штабі Дана Петреску у «Віслі», «Унірі» (Урзічень) та краснодарській «Кубані»[3][4].
2012 року перейшов з Петреску в московське «Динамо», де працював в 2012—2014 роках. Потім продовжив спільну роботу з Даном в румунському «Тиргу-Муреші» і китайському «Цзянсу Сайнті».
У червні 2016 року разом з Петреску знову увійшов до тренерського штабу краснодарської «Кубані», проте вже в жовтні тренерський штаб пішов у відставку і незабаром перейшов в еміратський «Ан-Наср» (Дубай), де пропрацював один рік.
Титули і досягнення
ред.- Чемпіон Румунії (7):
- Володар Кубка Румунії (3):
- Володар Суперкубка Румунії (1):
- Володар Кубка європейських чемпіонів (1):
Володар Суперкубка Європи (1):
- Володар Кубка Туреччини (1):
Нагороди
ред.Особисте життя
ред.Крім румунської, Думітру володіє також англійською, турецькою, італійською і трохи іспанською мовами, під час роботи в Росії вивчав російську. Крім футболу, захоплюється лижами і тенісом.[5]
Примітки
ред.- ↑ Статистика матчів збірної Румунії з 1990 по 1999 рік (англ.). rsssf.com. Архів оригіналу за 13 січня 2010. Процитовано 2010-8-10.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Профіль гравця (англ.). Офіційний сайт ФІФА. Архів оригіналу за 3 липня 2010. Процитовано 2010-8-10.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Офіційна заявка ФК «Кубань» на сезон 2010 року (рос.). Офіційний сайт ПФЛ. Архів оригіналу за 18 листопада 2010. Процитовано 2010-8-10.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Тренерський штаб основного складу (рос.). Офіційний сайт ФК «Кубань». Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 2010-8-10.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ а б Думітру Стынгачу: «Футбол, п'ять мов і Шуберт» (рос.). Офіційний сайт ФК «Кубань». 27.01.2010. Архів оригіналу за 25.11.2012. Процитовано 2010-8-10.
Посилання
ред.- Думітру Стингачу на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль гравця на сайті romaniansoccer.ro [Архівовано 19 лютого 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- 103224 на сайті transfermarkt.com (англ.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |