Відкрити головне меню

Осип Олексійович Думін (Думин, псевдо — Антін Крезуб; 26 вересня 1893 — травень 1945) — сотник УСС і Армії УНР, член УВО, очолював відділ розвідки, письменник.

Осип Олексійович Думін
Думін Осип.jpg
Народження 26 вересня 1893(1893-09-26)
Грушів, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть 1945(1945)
Ґданськ, Польща Польща
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Командування командир армійської групи Січових стрільців Армії УНР
Війни / битви Радянсько-українська війна
Інше очолював відділ розвідки Начальної команди УВО.

БіографіяРедагувати

Народився в с. Грушів (нині Дрогобицького району Львівської області).

 
Сотник Армії УНР Осип Думін в однострої Січових стрільців Армії УНР. 1918 рік.

Навчався у Львівському університеті, був учасником молодіжного руху, членом товариства «Січові стрільці».

Під час першої світової війни у 1914 році вступив до Легіону Українських січових стрільців. У 1915 році потрапив у російський полон, працював на залізорудних копальнях Криворіжжя.

1917 разом з Є. Скалієм підпільно організував загін із полонених галичан, який 14 січня 1918 прибув до Києва і став підрозділом куреня Січових стрільців. 1918—1919 — командант сотні, куреня, полку, армійської групи Січових стрільців. 22 січня 1919 року з Києва відправлено загін Січових стрільців на чолі з сотником Думіним на придушення бунту отамана Зеленого (Д. Терпила), який відмовився виступити на фронт у район Чернігова.

1919 року потрапив у польський полон, утік до Чехословаччини, де став організатором комуністичних гуртків. Через загрозу інтернування до Польщі підпільно виїхав до Німеччини, 1920 року — до Москви, згодом — до Петрограда (нині м. Санкт-Петербург), Харкова. Працював лектором Школи червоних старшин у м. Умань.

Розчарувавшись у більшовицькому режимі (1922) виїхав на батьківщину. У 1923—1924 роках — студент правничого ф-ту Львівського таємного українського університету. 1924 року емігрував до Німеччини.

Член Української військової організації, очолював відділ розвідки Начальної команди УВО. Працював в м. Кеніґсберґ (нині м. Калінінград). Під час Другої світової війни — службовець Міністерства в справах окупованих східних територій в Берліні.

Автор праць і спогадів про УСС.

Арештований і страчений органами НКВС у Ґданську (Польща).

Твори/праціРедагувати

Джерела та літератураРедагувати