Дубинський Юхим Мусійович
Дуби́нський Юхи́м Мусі́йович (10 березня 1927, Сміла, Смілянський район, Шевченківська округа, Українська СРР, СРСР — 7 червня 2006, Київ) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів УРСР з 1955 року, заслужений архітектор України (1995)[1].
| Юхим Мусійович Дубинський | |
|---|---|
 | |
| Народження | 10 березня 1927 |
| Смерть | 7 червня 2006 (79 років) |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ, Севастополь |
| Найважливіші споруди | станція метро «Мінська» в Києві |
| Нагороди |
 |
| Автограф |
 |
Біографія ред.
Народився 10 березня 1927 року в Смілі, у 1944–1950 роках навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту, викладач Я. А. Штейнберг.
1950 року за розподілом направлений в Кемерово, де до армії працював в управлінні головного архітектора. У 1950–1952 роках — строкова служба у лавах Радянської армії. Після демобілізації переїхав до Севастополя, де працював в проєктному інституті Воєнморпроект № 30 на посаді архітектора. У 1955–1978 роках — в проєктному інституті «Діпромісто», Київ, з 1965 року — головний архітектор архітектурно-планувальної майстерні № 3. Від 1978 року — головний архітектор інституту «Укрдіпрорічтранс», з 1979 року — головний архітектор інституту «Діпроцивільпромбуд», з 1986 року — заступник начальника відділу НДПІмістобудування, з 1990 року — головний архітектор проєктів кооперативу «Проектувальник», з 1993 року — головний архітектор науково-проєктувального бюро «Ліцензіарх». Від 1997 року — керівник творчої архітектурної майстерні «Ю. Дубинський»).
Творчість ред.
У складі творчих колективів:
- Стадіон флоту (1953, Севастополь).
- Адміністративні та промислові будівлі (1953, Севастополь).
- Маяк (Феодосія, 1954).
- Проєкти містобудівного характеру — генеральні плани Львіву, Євпаторії, Донецьку, Макіївки, Актюбінська, Нетішина, інших середніх і малих міст (1964–1978, 1980, 1992).
- Проєкти детального планування та забудови міст Володимира-Волинського, Черкас, Лисичанська, Луцька, Сімферополя, Києва, Нетішина, Гур'єва (1959–1978, 1980, 1993–1995).
- Будівля Інституту фізкультури (1957, Київ).
- Станція метро «Мінська» (1982, Київ).
- Проєкт оздоровчого центру на 25-30 осіб, головний корпус (приміська зона Києва, 1998).
- Конкурсний проєкт планування і забудови центру Єревана (1974).
- Робочий проєкт індивідуального садибного житлового будинку у приміській зоні Києва (1999).
Зображення ред.
-
Станція метро «Мінська»
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 23 червня 1995 року № 476/95 «Про присвоєння архітекторам почесних звань України» [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Архитекторы и художники киевского метро: Дубинский Ефим Моисеевич // Сайт «Музей киевского метро». (рос.) [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Дубинский Ефим Моисеевич [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
- Кілессо С. К. Дубинський Юхим Мусійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — С. 469. — ISBN 978-966-02-4458-0. [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |