Ште́йнберг Я́ків Аро́нович (13 (25) квітня 1896(18960425)[1][2], Київ — 11 лютого 1982[1], Київ) — український архітектор і педагог.

Яків Аронович Штейнберг
Народження13 (25) квітня 1896
Смерть11 лютого 1982(1982-02-11) (85 років)
Країна
(підданство)
 СРСР
НавчанняКиївський художній інститут
Діяльністьархітектор
Праця в містахДонецьк, Харків, Київ, Гагра
УчніПанько Юрій Сергійович

Біографія

ред.

Яків Штейнберг закінчив Київський Художній Інститут (1925, клас Валеріяна Рикова).

У кінці 1920-х років Штейнберг керував Товариством сучасних архітекторів України[3]. У 1929–1933 викладач Харківського художнього інституту, з 1934 року Київського інженерно-будівельного інституту, 4 липня 1946 року обраний членом-корепондентом Академії архітектури Української РСР, з 1947 року — професор. У 1944–1947 роках разом з архітектором Йосипом Каракісом брав участь у конкурсі з відновлення Хрещатика[4]. Входив до правління Спілки радянських архітекторів України[5].

Автор наукових праць з архітектури і будівництва.

Головні споруди

ред.
  • У Донецьку: Гірничий інститут (1928)[1] і Вуглехімічний інститут у (1930)[1];
  • у Харкові: клуб будівельників та житловий будинок Індубуд (1928)[1];
  • у Києві: друга поліклініка та житловий будинок;
  • у Гаграх: санаторій «Україна» (1932), літній кінотеатр (1956) та закритий плавальний басейн (1957–1958);

Аспіранти

ред.
  • Валентин Єжов — навчався в 1953–1956 роках у аспірантурі Академії архітектури УРСР[6].
  • Ірма Каракіс — дисертація на тему «Архітектурно-планувальні рішення і нові види обладнання гардеробів в різних типах шкільних будівель».
  • Юрій Химич — навчався в 1955–1958 роках у аспірантурі Академії архітектури УРСР у Якова Штейнберга та Олексія Шовкуненка[7].

Примітки

ред.

Джерела

ред.