Відкрити головне меню
II З'їзд монархів у Вишеграді
Visegrád - Royal Palace.jpg
Назва зображення: Сучасний вигляд королівського палацу у Вишеграді
Дата проведення: 1338
Місце проведення: Вишеград, Угорщина
Країни-учасниці: Blason louis II de Hongrie.svg Угорське королівство
Blason Boheme.svg Королівство Богемія
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Королівство Польське
Alex K Halych-Volhynia.svg Королівство Руське (як гіпотеза)

Другий з'їзд монархів у Вишеграді — спільна зустріч правителів Угорського королівства, Польського королівства та Королівства Богемія, яка відбулася влітку 1338 року в угорському Вишеграді. Це була друга вишеградська зустріч представників Угорщини, Чехії та Польщі (перша відбулася в листопаді 1335 року).

З числа учасників так званого «вишергадського трикутника», представленого правителями Угорщини, Чехії та Польщі, особисто не з'явився король чеський Ян I Сліпий (Люксембурзький), якого репрезентував син — маркграф Моравії Карл V. Згадується також приїзд до угорського короля деякого руського князя Лотка (Lothka)[1], якого дослідники ідентифікують або як галицько-володимирського короля Юрія II[2], як одного із галицьких бояр[3][4] або як Володислава Земовитовича Куявського[5]. Є і інші варіанти його ідентифікації, зокрема як внука короля Юрія I — Володимира, останнього представника Рюриковичів у Галицько-Волинському князівстві[6].

Головними наслідками з'їзду стала відмова на користь королівства Чехії претензій польського короля Казимира III на сілезькі князівства і Плоцьк, обіцянка Яна I Сліпого не буде підтримувати Тевтонський орден на визначеному папою Бенедиктом XII суді з приводу територіальних суперечок між Королівством Польським та Тевтонським орденом, а також надання принцові угорському Людовику спадкових прав на Польщу у випадку бездітної смерті Казимира III[7][8]. Ідучи на такі поступки Угорщині, Казимир ймовірно вважав, що Анжу не обіймуть польського трону, оскільки він мав ледве 28 років. Незабаром після цього відбувся судовий процес проти Ордену у Варшаві (на нейтральній території); вирок велів хрестоносцям повернути всі захоплені у Польщі землі та оплатити відшкодування. Після апеляції ордена папа призупинив виконання цього вироку.

У польській історіографії деколи висловлюється припущення, що у випадку участі у з'їзді руського короля Юрія II він міг передати спадкові права на свої землі польському королю Казимиру ІІІ[9][10]. Однак таке твердженя немає відповідної доказової бази, а можливість подібної угоди виглядає малоймовірною через ворожі стосунки, що склались на той момент між двома правителями. Михайло Грушевський уважав, що ймовірна участь короля Юрія II у з'їзді навпаки мала на меті випередити невигідні для свого князівства домовленості між угорським та польським королями[2]. Імовірність таких домовленостей підтверджується поведінкою обидвох королів у 1340 році, коли після смерті Юрія II вони організували спільний похід на Русь (військо угорців очолював палатин Віллерм Другет[11]), у ході якого польським королем було пограбовано, зокрема, міста Перемишль та Львів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дубницька хронїка у Floriani Hungariae fontes domestici III c. 128, Туровц гл. 98
  2. а б Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. — III. Розділ I. — С. 7.
  3. Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси от найдавнейших времен до року 1453. — Львов, 1863. — С. 150. (рос.)
  4. Zakrzewski S. Wpływ sprawy ruskiej na państwo polskie w XIV wieku~// Przegląd Historyczny. — T. 23. — 1922. — S. 99.
  5. Кордуба М. Болеслав-Юрій II. Останній самостійний володар Галицько-Волинської держави з нагоди 600-ліття його смерти. — Львів, 1940. — С. 19-20.
  6. Мазур О. «Лотка, князь руський, прибув до Вишеграда»: гіпотетична ідентифікація особи // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. — 2003. — Вип. VII.
  7. Chronicon Budense c. 254, Дубницька хронїка Hist. Hung. scr. III c. 129, Турову II гл. 98
  8. Янко з Чарнкова — Monum. Pol. hist. II c. 637-638.
  9. Abraham W. Powstanie organizacyi kościoła łacińskiego na Rusi. — T. 1. — Lwów, 1904. — S. 206.
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 2013-10-21. Процитовано 2013-08-19. 
  11. Волощук М. Проблема васальної залежності Дмитра Детька від угорського короля Людовика І. - С. 277.

ДжерелоРедагувати