Відкрити головне меню

Лавре́нтій Древи́нський (пол. Ławryn Drewiński;[1][2][3] друга половина XVI — початок XVII ст.) — шляхтич з Волині, громадський діяч, оборонець православ'я.

ЖиттєписРедагувати

Мав титул «чашника землі Волинської». Був учасником Берестейського собору (1596) р., православної делегації до короля Сигізмунда ІІІ Вази. Член кількох православних братств.

Разом з іншим послом — брацлавським підсудком Михайлом Кропивницьким — на сеймі 1615 року підписав протестацію опозиції.[4]

Волинський посол (депутат) Лаврентій Древинський на Варшавському Сеймі 14 травня 1620 р. висловив протест проти гонінь православної церкви і народу методами насильницького залучення до унії[5]. Брав участь у виборному сеймі після смерті Сігізмунда ІІІ Вази, під час якого разом з Вороничем, Адамом Киселем був головним оборонцем православних.[6]

У 1633—37 рр. за згодою короля Владислава IV Вази разом з шляхтичем Данилом Єло-Малинським заснував у Крем'янці Богоявленський монастир із школою, друкарнею і шпиталем.

ПриміткиРедагувати

  1. Hawryluk Jerzy. Naród ruski Rzeczypospolitej — odrodzenie politycznej idei // Над Бугом і Нарвою — український часопис Підляшшя
  2. Kempa Tomasz. Szlachta wołyńska wobec spraw wyznaniowych na sejmikach i sejmach w końcu XVI i w pierwszej połowie XVII wieku // Klio (Toruń), Nr 19 (4), 2011. — S. 27—54. (пол.)
  3. Jabłonowski A. Akademia Kijowsko-Mohilańska. Zarys historyczny na tle rozwoju ogólnego cywilizacyi zachodniej na Rusi. — Kraków : Druk W.L. Anczyca, 1899—1900. — 319 s. + ill. — S. 306. (пол.)
  4. Кропивницький Михайло // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 3. — С. 1193.
  5. Історія України в документах і матеріалах. Том 3. Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1569—1654) // АН УРСР. Інститут історії України. Відп. ред. С. М. Бєлоусов. Уклад. М. Н. Петровський і В. К. Путілов.— К.: Вид-во АН УРСР, 1941. — 292 с. // № 40. — С. 69—73.
  6. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 325. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати