Довженко Анатолій Іванович

український радянський живописець

Анато́лій Іва́нович Довже́нко (1 жовтня 1932, Дніпропетровськ — 7 січня 1991, Вінниця) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України від 1961 року. Чоловік скульптора Ірини Довженко, батько художниці Ольги Довженко.

Довженко Анатолій Іванович
Автопортрет. 1972.
Народження 1 жовтня 1932(1932-10-01)
Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР
Смерть 7 січня 1991(1991-01-07) (58 років)
  Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Жанр портрет, пейзаж, натюрморт і жанрове малярство
Навчання Дніпропетровське художнє училище (1953) і Київський державний художній інститут (1959)
Діяльність художник
Вчитель Іванов Михайло Інокентійович, Трохименко Карпо Дем'янович і Меліхов Георгій Степанович
Член Спілка радянських художників України
Партія КПРС
У шлюбі з Довженко Ірина Павлівна
Діти Довженко Ольга Анатоліївна

Біографія ред.

Народився 1 жовтня 1932 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро, Україна). Протягом 1948—1953 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі; у 1953—1959 роках — на живописному відділенні Київського художнього інституту, був учнем Карпа Трохименка, Михайла Іванова. Дипломна робота — картина «Осіння путина» або «Путина на Азовському морі» (керівник Георгій Меліхов).

У 1959—1960 роках викладав у Рівненській дитячій художній школі. Член КПРС 1964 року. З 1969 року працював головним художником Вінницького художньо-виробничого комбінату. Мешкав у Вінниці в будинку на проспекті Космонавтів, № 3, квартира № 31. Помер у Вінниці 7 січня 1991 року.

Творчість ред.

Працював в галузі станкового живопису. У реалістичному стилі створював портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні картини. Серед робіт:


  • «Мати» (1960);
  • «Герой Радянського Союзу Микола Кузнецов у Рівному» (1960);
  • «У день нагороди» (1960);
  • «Земляки. Тарас Шевченко на засланні» (1961; Вінницький краєзнавчий музей);
  • «Мрії про Україну» (1961; Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Володимир Ленін і Герберт Веллс»/«Приїжджайте ще, побачите», (1963);
  • «Вітер з України (Тарас Шевченко)» (1964);
  • «Гомоніла Україна» (1964);
  • «Молодята» (1964);
  • «Герой Радянського Союзу Микола Кузнецов» (1965; Івано-Франківський краєзнавчий музей);
  • «Олеко Дундич» (1968);
  • «Доярка Катерина Леус» (1969);
  • «Іван Довженко» (1972);
  • «Портрет дружини Ірини» (1972);
  • «Скульпторка Ірина Довженко» (1972);
  • «Портрет доньки» (1973);
  • «Річка Рів» (1974);
  • «Побратими» (1975);
  • «Козак і стрілець. Воз'єднана січ» (1975);
  • «На полі» (1975);
  • «Лани» (1977);
  • «Портрет сина» (1977);
  • «Дочка» (1978);
  • «Обідня перерва» (1978);
  • «Бригадир Дмитро Васильківський» (1979);
  • «Алея» (1979);
  • «Біля лампи» (1981);
  • «Будуємо хату» (1981);
  • «Думи» (1980-ті);
  • «Механізатор» (1980-ті);
  • «Жіночий портрет» (1980);
  • «Капітан міліції З. Македонська» (1982);
  • «Портрет письменника Миколи Гоголя» (1982);
  • «Заслужений артист України М. Ф. Грищенко» (1984).

Учасник республіканських та всесоюзних виставок з 1960 року.

Крім згаданих музеїв, роботи художника зберігаються у Музейному комплексі Вінницького національного технічного університету, де створена «Меморіальна зала родини Довженко»[1].

Примітки ред.

Література ред.