Відкрити головне меню

Добрянка (пол. Dobrzanka) — село в Польщі, в гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Село розташоване над потічком Добрянка, притокою Липки, яка є притокою Ступниці[1].

Село
Добрянка
пол. Dobrzanka


Координати 49°40′ пн. ш. 22°24′ сх. д. / 49.667° пн. ш. 22.400° сх. д. / 49.667; 22.400Координати: 49°40′ пн. ш. 22°24′ сх. д. / 49.667° пн. ш. 22.400° сх. д. / 49.667; 22.400

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Населення 0 осіб (2006)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-740
Автомобільний код RPR (Гміна Бірча)
SIMC 0599540
GeoNames 773111
Добрянка. Карта розташування: Польща
Добрянка
Добрянка
Добрянка (Польща)
Добрянка. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Добрянка
Добрянка
Добрянка (Підкарпатське воєводство)

Зміст

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на відстані 7 кілометрів на південний захід від центру гміни села Бірчі, 30 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 50 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

ІсторіяРедагувати

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського[3].

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі територія відійшла до імперії Габсбургів. У 1867 р. село включене до Добромильського повіту.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це село Надсяння, як й інші етнічні українські території (Лемківщина, Підляшшя, Сокальщина, Равщина і Холмщина), опинилося по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. В 1934 р. село включене до ґміни Бірча Добромильського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 490 жителів, з них 430 українців-грекокатоликів, 40 українців-римокатоликів, 20 євреїв[4].

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Добрянка, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Добрянка в ході утворення Дрогобицької області включена до Ліського повіту[5]. Добрянка ввійшла до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич) і утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[6].

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

В кінці липня 1944 року село було захоплене Червоною Армією.[7]

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[8].

В березні 1945 року Добрянка, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передані Польщі.[9]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[10] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[11],[12]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[13], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[14]

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[15]. Залишилось лише 15 осіб в 3 будинках[16].

НаселенняРедагувати

  • 1859 — 230 греко-католиків
  • 1879 — 267 греко-католиків
  • 1899 — 299 греко-католиків
  • 1926 — 401 греко-католик
  • 1938 — 402 греко-католики
  • 2006 — 0
    • греко-католицька громада села належала до парафії в селі Липа.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Назви річок ст. 56
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2013-10-25. Процитовано 2012-10-03. 
  3. Władysław Makarski. Nazwy miejscowości dawnej ziemi sanockiej : [rozprawa doktorska] KUL Wydział Nauk Humanistycznych. – Lublin : Redakcja Wydawnictw KUL, 1986. ISBN 83-00-00202-2
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 17.
  5. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  6. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  7. Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січень 2012. Процитовано 3 жовтень 2012. 
  8. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)у, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії
  9. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  10. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютий 2014. Процитовано 3 жовтень 2012. 
  11. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 3 жовтень 2012. 
  12. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудень 2012. Процитовано 3 жовтень 2012. 
  13. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР
  14. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 3 жовтень 2012. 
  15. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Добрянка, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ
  16. Дані порталу exploreprzemyskie.com

Джерела, посилання та літератураРедагувати