Відкрити головне меню

Липа (пол. Lipa) — село в Польщі, в гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 307 осіб (2011[1]). Село розташоване над потічком Липка, притокою Ступниці.

Село
Липа
пол. Lipa
Lipa, dřevěný kostel.jpg
Церква святої Параскеви в Липі

Координати 49°43′ пн. ш. 22°22′ сх. д. / 49.717° пн. ш. 22.367° сх. д. / 49.717; 22.367Координати: 49°43′ пн. ш. 22°22′ сх. д. / 49.717° пн. ш. 22.367° сх. д. / 49.717; 22.367

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Перша згадка 1436
Населення 307 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-751
Автомобільний код RPR
SIMC 0599451
GeoNames 766290
Липа. Карта розташування: Польща
Липа
Липа
Липа (Польща)
Липа. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Липа
Липа
Липа (Підкарпатське воєводство)
Липа у Вікісховищі?
Липа. Римо-католицький костел.

Зміст

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на відстані 8 кілометрів на захід від центру гміни села Бірчі, 29 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 45 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

ІсторіяРедагувати

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського[3].

Село Липа засноване в 15 столітті на волоському праві.

Перша згадка про Липу відноситься до 1436 року. Тоді село було власністю Кмітів (пол. Kmitów).

Наступного 1437 року село купили брати з Бірчі Лукаш та Іванко (пол. Łukasz i Iwanko bracia z Birczy).

В 1443 році згадується Сиродор князь Липи (пол. Sirodor knyasz de Lippa).

У 1447 році Липу купив Єжи Матіяшович Гоздавіта (пол. Jerzy Matiaszowicz Gozdawita), власник Бірчі. З того часу село належало до бірчанського ключа.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Липа відійшло до імперії Габсбургів.

У XIX столітті власником села був Францішек Зареба (пол. Franciszek Zaręba).

В 18301840 роках в Липі збудовано дерев'яну церкву святої Параскеви. В 1919 році церкву відремонтовано.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це переважно населене українцями село Надсяння опинилося по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.

В 30-х роках XX століття в Липі діяла українська читальня, приміщення котрої одночасно виконувало функцію будинку культури та хор під керівництвом сільського дяка Мирона Голови (пол. Myrona Hołowy).

Перед Другою світовою війною Липа складалася з великої кількості присілків: Липа-Долішня, Липа-Горішня, Морохів, Кузі, Копань, Підволюжка, Капура, Лесів, Присада, Грабовець, Мазури, Кічари, Ляські (пол. Lipa Dolna, Lipa Górna, Morochów, Kuzie, Kopań (Kopania), Podwoludzka, Capura (Capora), Leców, Przesada (Przysada), Grabowiec, Mazury, Kiczary, Lackie).

До греко-католицької парафії в Липі належали також мешканці населених пунктів Явірник-Руський (до 1843), Брижава (до 1930), Малява, Добрянка.

Перед початком Другої світової війни в 1938 році населення села становило 1694 особи, з яких 1417 греко-католиків, а їх частка становить майже 84 %.

1 квітня 1939 р. села Брижава і Липа передані з ґміни Бірча до ґміни Жогатин Добромильського повіту Львівського воєводства.[4]

В 1939 році село налічувало 1930 осіб, серед яких 1510 українців-грекокатоликів, 330 українців-римокатоликів, 60 поляків, 30 євреїв.[5]

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Липа, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[6] (районний центр — Бірча) утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[7]

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[8].

В березні 1945 року Липа, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль з складу Дрогобицької області передано Польщі.[9]

В 40-х роках на село Липа неоноразово нападали озброєні польські банди, зокрема відділи під керівництвом Яна Котвицького «Сліпого» (пол. Jana Kotwickiego „Ślepego”)[10].

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[11] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[12],[13]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[14], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[15]

В жовтні 1945 підрозділами Війська Польського проведено виселення українців з Липи до СРСР, після якої в селі та присілках з-понад 350 селянських господарств залишились заселеними лише близько 30.

Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками. 21 жовтня 1945 частину господарств, котрі зостались без власників, спалено відділами УПА, найімовірніше підрозділом «Ударник-6»[16].

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[17].

Після депортації українців влада Польщі передала приміщення церкви святої Параскеви римо-католикам, які використовували його як костел (пол. kościół pw. Wniebowstąpienia Pańskiego) аж до часу побудови нового храму біля 2000-го року, після чого приміщення стоїть покинуте.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

НаселенняРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][18]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 148 28 102 18
Жінки 159 38 85 36
Разом 307 66 187 54
  • 1785 — 404 греко-католики, 95 римо-католиків, 16 юдеїв
  • 1840 — 809 греко-католиків
  • 1859 — 785 греко-католиків
  • 1879 — 986 греко-католиків
  • 1899 — 1271 греко-католик
  • 1926 — 1340 греко-католиків
  • 1929 — 1647 мешканців
  • 1938 — 1417 греко-католиків, 236 римо-католиків, 29 євреїв i 12 п'ятидесятників
  • 1939 — 1930 мешканців, серед них 1840, або більше 95%, українців (1510 українських греко-католиків, 330 україномовних римо-католиків), 60 поляків (3,1%), 30 євреїв (менше 1,6%).[19]
  • 1997 — 312 осіб
  • 2006 — 321 особа

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Липа (гміна Бірча)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2018-11-07. 
  3. Władysław Makarski. Nazwy miejscowości dawnej ziemi sanockiej : [rozprawa doktorska] KUL Wydział Nauk Humanistycznych. – Lublin : Redakcja Wydawnictw KUL, 1986. ISBN 83-00-00202-2
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 marca 1939 r. o zmianie granic gmin wiejskich Bircza i Żohatyn w powiecie dobromilskim, województwie lwowskim. Dz.U. 1939 nr 23 poz. 148 (пол.)
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 18.
  6. Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  7. Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січень 2012. Процитовано 7 грудень 2012. 
  8. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії
  9. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  10. Газета «Наше Слово» № 12, 1992 рік
  11. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютий 2014. Процитовано 25 жовтень 2012. 
  12. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 25 жовтень 2012. 
  13. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудень 2012. Процитовано 25 жовтень 2012. 
  14. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР
  15. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 25 жовтень 2012. 
  16. Шаповал, «ОУН і УПА на терені Польщі», Київ, 2010
  17. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ
  18. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  19. Руський апокриф Відкриті українські наукові дані (пол. APOKRYF RUSKI Otwarte Ukraińskie Zasoby Naukowe)

Джерела, посилання та літератураРедагувати

Див. такожРедагувати