Дмитерко Ганна
Га́нна (Анна, Гандзя) Дмите́рко, у шлюбі Ра́тич (9 лютого 1893, с. Підберізці Львівський повіт, нині Львівський район, Львівська область — 3 квітня 1981, Едісон, Нью-Джерсі, США) — українська педагогиня, громадська діячка, військовичка. Десятниця УСС, згодом УГА.
| Ганна Дмитерко | |
|---|---|
 Десятник (цугфюрер) Десятник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 9 лютого 1893 с. Підберізці, нині Пустомитівський район, Львівська область |
| Смерть | 3 квітня 1981 (88 років) м. Едісон, штат Нью-Джерсі,  США |
| Військова служба | |
| Приналежність |  ЗУНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
 Дмитерко Ганна у Вікісховищі  | |
Життєпис
ред.
Закінчила вчительську семінарію. Брала активну участь у довоєнних товариствах «Пласт» і «Січові стрільці».
У Легіоні Українських січових стрільців перебувала від серпня 1914 року як сестра милосердя в стрілецькому шпиталі. Упродовж травня — вересня 1915 року служила в курені Григорія Коссака. Брала участь у боях під Лисовичами та над Стрипою. Згодом перебувала при інтендантурі в Коші, у 1918—1920 роках — при допоміжній службі в бригаді УСС.
Після Першої світової війни працювала вчителькою. Далі перебувала в еміграції в США, де вела педагогічну діяльність.
У бригаді УСС Ганна Дмитерко познайомилася з вістуном УСС Василем Ратичем. 1919 року обвінчалася у церкві села Лісники (нині Бережанського району Тернопільської області). Народила чотирьох синів: Любомир, Олег, Володар і Ростислав. Олег і Володар в Другу світову служили у першій Українській дивізії, бились під Бродами. У липні 1944 Володар, який був воєнним кореспондентом, загинув під Бродами.
Була почесною членкинею Братства Українських Січових Стрільців, Спілки Бувших Вояків України, опікувалася «Пластом». Працювала в Союзі українок Америки.
За два місяці до смерті Ганна Дмитерко-Ратич зазначила:
Подвиг жінки-українки в долі нашого народу став історичною традицією. Вона бере початок ще від великої княгині Ольги. Впродовж століть жінка-українка зберігала в собі прагнення до волі, яке поєднувалося з почуттям високої гідності й відповідальності за щастя рідного народу.
Після смерті Ганни Дмитерко-Ратич одну з філій «Союзу Українок Америки» названо її іменем. Олена Степанів писала:
Гандзя Дмитерко була взірцем для всіх жінок. Це була прекрасна дружина, ніжна мати. Добра і чуйна порадниця і невтомна трудівниця. Але найголовніше — вона залишилась українською патріоткою.
Література
ред.- Дмитерко Ганна // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 527.
- Дмитерко (Ратич) Ганна // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 213.
- Дмитерко-Ратич Анна // Лазарович Микола. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль: Джура, 2005. — С. 422.
- Ганна Д. Ратич. Відлітають сірим шнурком журавлі у вирій… (Жмут спогадів про Олену Степані́вну) // Свобода. — 1963. — 2 серпня (число 145). — С. 2.
- Одна сторінка історії // Кедрин Іван. У межах зацікавлення. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1986. — С. 391—393.
Посилання
ред.