Дидишко Олександр Іванович
Олекса́ндр Іва́нович Диди́шко (нар. 1 липня 1911 — пом. 5 лютого 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, гвардії полковник. Герой Радянського Союзу (1940).
| Олександр Іванович Дидишко | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
1 липня 1911 Попельнасте | ||||||
| Смерть |
5 лютого 1944 (32 роки) Городоцький район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР | ||||||
| Поховання | Городок | ||||||
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} УНР СРСР | ||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||
| Рід військ |
 артилерія | ||||||
| Роки служби | 1929–1944 | ||||||
| Партія | КПРС | ||||||
| Звання |
 Полковник | ||||||
| Командування |
936-й артилерійський полк 43-й армійський артилерійський полк РГК 27-ма гвардійська артилерійська бригада РГК | ||||||
| Війни / битви |
радянсько-фінська війна німецько-радянська війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
 Дидишко Олександр Іванович у Вікісховищі | |||||||
Життєпис ред.
Народився 1 липня 1911 року в селі Попельнастому, волосному центрі Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (нині — Олександрійський район Кіровоградської області), в родині робітника. Українець. У 1920 році втратив батька. У 1926 році переїхав до міста Верхньодніпровська (Дніпропетровська область), де закінчив семирічку. У 1929 році закінчив школу ФЗН у Дніпродзержинську[1], отримав спеціальність коваля.
До лав РСЧА призваний 1929 року Дніпродзержинським РВК. У 1933 році закінчив Одеське військове артилерійське училище.
Особливо командир артилерійського дивізіону 301-го гаубичного артилерійського полку РГК 7-ї армії Північно-Західного фронту капітан О. І. Дидишко відзначився під час радянсько-фінської війни 1939–1940 років. За час бойових дивізіон показав себе здатним виконувати будь-яке тактичне чи вогневе завдання. За цей час бійцями дивізіону було знищено 5 артилерійських та 4 мінометні батареї, зруйновано 2 залізобетонних і 7 земляних споруд супротивника.[2] Член ВКП(б) з 1940 року.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському, Калінінському і 1-му Прибалтійському фронтах. Брав участь в обороні Ленінграда. Обіймав посади начальника артилерійського постачання 43-го артилерійського Червонопрапорного полку, командиром 936-го артилерійського полку 362-ї стрілецької дивізії. Більше року командував 43-м армійським гарматним артилерійським Демидівським Червонопрапорним полком РГК.
Командир 27-ї гвардійської гарматної артилерійської бригади (п/п 24702) 8-ї гарматної артилерійської дивізії РГК гвардії полковник О. І. Дидишко загинув 5 лютого 1944 року від ураження осколком під час бою за місто Городок Вітебської області (Білорусь). Похований в братській могилі на площі Леніна в місті Городок.[3]
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 квітня 1940 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фінською білогвардійщиною та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітану Дидишку Олександру Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 479).
Також був нагороджений орденами Олександра Невського (16.09.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (14.03.1944), Червоної Зірки (21.03.1940) і медаллю «За оборону Ленінграда» (11.01.1944).
Література ред.
- Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 88-89.
Примітки ред.
- ↑ Офіційний сайт Дніпродзержинського вищого професійного училища. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Зведення незворотніх втрат офіцерського складу артилерії 1-го Прибалтійського фронту станом на 10 лютого 1944 року. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання ред.
- Олександрія: 1941-45 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Нагородні листи 1 та 2 на сайті «Подвиг народа». (рос.)