Відкрити головне меню
Didanosin.svg
Диданозин
Систематизована назва за IUPAC
9-((2R,5S)-5-(hydroxymethyl)tetrahydrofuran-2-yl)-3H-purin-6(9H)-one
Класифікація
ATC-код J05AF02
PubChem 50599
Хімічна структура
Формула C10H12N4O3 
Мол. маса 236,227 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність варіює від 2 до 89%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 1,5 год
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ВІДЕКС,
«Брістол-Маєрс Сквібб»,Франція
UA/1992/01/02
07.07.2009-07/07/2014


Диданози́н (міжнародна транскрипція ddI) — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази для прийому всередину. Уперше проліки диданозину — 2′,3′-дидеоксиаденозин — синтезовано у 1964 році науковцями Університету Бригама Янга Моррісом Робінсом і Р. К. Робінсом. Подальші дослідження препарату, які довели його ефективність проти вірусу СНІДу, проводились науковцями Національного інституту раку США Самуелем Бродером, Робертом Яркоуном та Хіроакі Міцуя[1][2][3][4] Після встановлення противірусної активності препарату Національний інститут охорони здоров'я США видав ліцензію на випуск диданозину компанії «Bristol-Myers Squibb»[5], а у 1991 році FDA схвалила реєстрацію диданозину для клінічного використання, і він став другим препаратом, після зидовудину, схваленим для лікування ВІЛ-інфекції.

Зміст

Фармакологічні властивостіРедагувати

Диданозин — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази. Механізм дії препарату полягає в утворенні активного метаболіту — дидеоксиаденозин-трифосфату, що інгібує фермент ВІЛ зворотню транскриптазу, запобігає подовженню ланцюга та гальмує реплікацію вірусу. Диданозин активний виключно до вірусу імунодефіциту людини.

ФармакокінетикаРедагувати

Диданозин при прийомі всередину швидко всмоктується, максимальна концентрація в крові досягається на протязі 30—60 хвилин. Біодоступність препарату складає в середньому 30—40 % (варіює від 2 до 89 %). В клітинах диданозин фосфорилюється до активного метаболіту — дидеоксиаденозину трифосфату, що має подовжений час напіввиведення (25—40 год.) з клітин. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Диданозин проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Диданозин виводиться з організму переважно нирками у вигляді метаболітів. Період напіввиведення диданозину складає 1,5 години, немає даних за кумуляцію препарату при нирковій недостатності.

Показання до застосуванняРедагувати

Диданозин застосовують у складі комбінованої терапії для лікування ВІЛ-інфекції у дорослих та дітей, особливо у випадку непереносимості зидовудину або при тривалому прийомі його. Монотерапію препаратом не проводять у зв'язку з швидким розвитком резистентності ВІЛ до препарату.

Побічна діяРедагувати

При застосуванні диданозину можливі наступні побічні ефекти:

Під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії у хворих зростає ймовірність лактатацидозу та гепатонекрозу. При проведенні ВААРТ у хворих зростає ймовірність розвитку серцево-судинних ускладнень, гіперглікемії та гіперлактемії. Під час проведення ВААРТ зростає ймовірність синдрому відновлення імунної системи із загостренням латентних ВІЛ-асоційованих інфекцій.

ПротипоказанняРедагувати

Диданозин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, тяжкій печінковій недостатності, подагрі, панкреатиті, алкоголізмі, серцевій недостатності та станах із периферичними набряками, дітям віком до 8 місяців, при годуванні грудьми.

Форми випускуРедагувати

Диданозин випускається у вигляді таблеток та желатинових капсул по 0,125; 0,2; 0,25 та 0,4 г. та порошків для приготування суспензії для прийому всередину по 0,1; 0,167 та 0,375 г.

ПриміткиРедагувати

  1. Mitsuya H, Yarchoan R, Broder S. Molecular targets for AIDS therapy. Science 1990;249(4976):1533-44 (англ.)
  2. Yarchoan R, Mitsuya H, Thomas RV, et al. In vivo activity against HIV and favorable toxicity profile of 2',3'-dideoxyinosine. Science 1989;245(4916):412-5 (англ.)
  3. NIH Oral History of Samuel Broder describing development of AIDS drugs (англ.)
  4. NIH Oral History of Robert Yarchoan describing development of AIDS drugs (англ.)
  5. NIH Office of Technology Transfer Report on Development and Licensing of ddI Архівовано 30 вересень 2006 у Wayback Machine. (англ.)

ПосиланняРедагувати