Дзві́нкість (англ. voice, voicing) — у мовознавстві якість звуку, що вимовляється з вібрацією голосових зв'язок; у фонетиці — тип фонації, що протистоїть глухості тощо. Приголосні звуки, які вимовляються дзівнко, називається дзвінкі́ при́голосні (англ. voiced consonants) звуки; у них шум переважає над голосом. У Міжнародному фонетичному алфавіті дзвінкість деяких приголосних позначається клиноподібним діакритичним знаком ⟨◌̬⟩ під основним символом звуку; для більшості дзвінких приголосних звуків існують окремі символи (наприклад: [b], [d], [ɡ], [ɢ], [v], [z]).

Voiced
◌̬
Кодування
HTML (десяткове)̬
Юнікод (hex)U+032C

Така артикуляція також може поєднуватися з придихом — значно сильнішим поштовхом повітря з легень (наприклад, [bʱ], [dʱ], [ ɡʱ]).

Дзвінкі приголосні

ред.

Джерела

ред.
  • Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian (1996), Sounds of the World's Languages, Blackwells