Відкрити головне меню

Десант у Жебріяни — Вилкове

Десант в Жебріяни та Вилкове 23 — 24 серпня 1944 року — тактичні десанти Дунайської воєнної флотилії в ході Яссько-Кишинівської операції німецько-радянської війни. Обидва десанти були об'єднані єдиним тактичним задумом і являли собою єдину морську десантну операцію, тісно пов'язану з діями військ 3-го Українського фронту.

Десант в Жебріяни — Вилкове, 1944 рік
Німецько-радянська війна
Дата: 23 серпня24 серпня 1944 року
Місце: Ізмаїльська область, Українська РСР
Результат: Розгром сил противника, перемога СРСР
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія
Командувачі
СРСР Ф. І. Толбухін
СРСР С. Г. Горшков
Третій Рейх Й. Фріснер,
Румунія П. Думітреску
Військові формування
приблизно 800 чоловік, 86 катерів невідомо
Втрати
понад 30 вбитих та поранених приблизно 7500 вбитих та полонених

План та підготовка операціїРедагувати

В ході розпочатої 20 серпня 1944 року Яссько-Кишинівської наступальної операції війська 3-го Українського фронту (командувач маршал Радянського Союзу Толбухін Ф. І.) зламали оборону німецько-румунських військ групи армій «Південна Україна» (командувач генерал-полковник Й. Фріснер) на річці Дністер та швидко наступали до дельти Дунаю. Туди ж спішно відводились розбиті ворожі війська 3-ї румунської армії (командувач армійський генерал Петре Думітреску) з надією організувати міцну оборону, використовуючи численні водні перешкоди. Для зриву цього задуму Дунайська військова флотилія (командувач контр-адмірал С. Г. Горшков) отримала наказ на висадку десантів в дельті Дунаю та перехоплення десантними загонами шляху відводу військ противника. Для підтримки десантів в Дунай з Чорного моря повинні були прорватися головні сили флотилії.

 
Фронтовий документ коменданту м. Жебріяни від 24 серпня 1944 року з проханням про надання допомоги з мобілізацією робочої сили, транспортом та лісоматеріалу інженер-капітану Турбаєвському К. І. у будівництві причалу для базування в Жебріянах бойових кораблів Одеської ВМБ[ru].
 
Посвідчення інженер-капітана Турбаєвського К. І. від 24 серпня 1944 року.

Десант в ЖебріяниРедагувати

23 серпня 1944 року кораблі загону прорива та загону висадки вийшли з Одеси. Загоном висадки — Керченської бригади бронекатерів (18 бронекатерів, командир бригади та командир загону висадки Герой Радянського Союзу капітан III рангу П. І. Державін) — в районі села Жебріяни на світанку 24 серпня було висаджено 285 чоловік (384-й окремий батальйон морської піхоти, командир майор Котанов Ф. Є.). Одночасно здійснено прорив в Кілійське гирло загоном з 39 різних катерів флотилії.

Після трьохгодинного бою десант зайняв Жебріяни, перетворений ворогом в потужний укріплений пункт, і закріпився там. Це було повною несподіванкою для румунських військ, які виходили з-під удару радянських сухопутних військ зі сторони озера Кундук. Тим не менш, використовуючи чисельну перевагу, румуни силами до двох полків піхоти спробували прорватись через позиції десанту. Весь день 24 серпня йшов тяжкий бій. Використовуючи підготовлені противником укріплення, десантники при артпідтримці кораблів і авіації утримали село, а з приходом військ 3-го Українського фронту приблизно 20 годин 24 серпня вороже угруповання чисельністю 4800 чоловік склала зброю. Також в бою було знищено (за радянськими даними) приблизно 1500 солдат і офіцерів. Втрати десанту склали 28 чоловік вбитих та поранених.

Десант у ВилковеРедагувати

Одночасно з боями за Жебріяни загон прориву на світанку 24 серпня увійшов в Кілійське русло й під прикриттям авіації Чорноморського флоту почав рух уверх по річці. На ранок 24 серпня цей загін вже досяг Вилкового та відкрив вогонь по ворожим військам, які зібрались на берегу Дунаю на переправу. В порт Вилкового був висаджений десант (загін висадки складався з 16 катерів під прикриттям 8 торпедних катерів). Також для посилення цього десанту в той ж день у Вилкове прорвався ще один загін катерів (29 одиниць) з Одеси.

Бій за Вилкове виявився коротким: через загрозу оточення румунські війська не вплутувалися в бій з десантом, а спішно відходили на румунську територію, втрачаючи єдине управління та кидаючи техніку. Повідомлення про переворот в Бухаресті 23 серпня посилили деморалізацію особистого складу. О другій половині дня 24 серпня до північної околиці Вилкового вийшли передові частини фронту. Східне узбережжя Кілійського гирла Дунаю виявилось повністю в руках радянських військ, що позитивно вплинуло на просування військ в глибину румунської території. В районі Вилкового було захоплено в полон приблизно 2000 солдат й офіцерів противника, знищено до 300 чоловік.

Вдень 24 серпня в районі міста відбувся бій радянської та румунської річкових флотилій — 5 радянських бронекатерів із загону підтримки десанту змусили відходити загін румунських кораблів (1 монітор та декілька катерів), при цьому монітор був потоплений.

За мужність в цій операції Є. Ф. Котанов був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, багато десантників удостоєні державних нагород.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кузнецов Н. Г. «Курсом к Победе» Глава «На Дунае».
  • Бирюзов С. С. Советский солдат на Балканах. — М.: Воениздат, 1963.
  • Великая Отечественная. день за днём. «Морской сборник», 1994, № 8.