Петре Думітреску (рум. Petre Dumitrescu, 18 лютого 1882 — 15 січня 1950, Бухарест) — румунський генерал-полковник. Командувач 3-ї румунської армії в часи Другої світової війни. 4 квітня 1944 року був нагороджений Лицарським хрестом з дубовим листям.

Петре Думітреску
рум. Petre Dumitrescu
Народження 18 лютого 1882(1882-02-18)
Добрідор, Румунія
Смерть 15 січня 1950(1950-01-15) (67 років)
Бухарест
Країна  Румунія
Роки служби 19011944
Звання Армійський генерал
Командування 3-тя армія Румунії
Війни / битви Друга Балканська війна
Перша світова війна
Друга світова війна
* Операція «Барбаросса»
* Битва за Кавказ
* Сталінградська битва
* Дніпровсько-Карпатська операція
* Друга Яссько-Кишинівська операція
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Орден Михая Хороброго 2-го класу
Орден Михая Хороброго 2-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Кавалер ордена Зірки Румунії 1-го класу
Кавалер ордена Зірки Румунії 1-го класу
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря
CMNS: Петре Думітреску у Вікісховищі

Біографія ред.

Думітреску народився 18 лютого 1882 в місті Добрідор в Румунії. Вступив в інженерно-артилерійську офіцерську школу у 1901 році, закінчивши її у 1903 році зі званням молодшого лейтенанта. У 1906 році Думітреску був підвищений до звання лейтенанта, у 1911 році став капітаном. У тому ж році він вступив до військової академії в Бухаресті, яку закінчив у 1913 році. Учасник Другої Балканської війни. До початку першої світової війни був майором. Протягом війни рухався по службі, у 1917 році йому присвоєне чергове звання — підполковника, у 1920 році — полковника, у 1930 році — бригадиром і в 1937 році — генерал-майором.

До початку другої світової війни служив військовим аташе в Парижі (1930-1932) і Брюсселі (1932-1935). Після повернення до Румунії Думітреску — перший заступник начальника Генерального штабу армії (1935-1937), командир 1-го армійського корпусу (1937), головний інспектор артилерії (1937-1939). У 1940 призначений командувачем 1-ю армією. 25 березня 1941 року призначений командувачем 3-ю армією. Цей пост він займав протягом всієї війни.

У вересні 1941 року Думітреску відбив спробу військ СРСР переправитися через Дністер на сході позаду позицій 11-ї армії. Після того, як уряд Румунії погодився продовжити війну за межами своєї території, Думітреску очолив 3-ю армію в наступ на Крим. До 10 жовтня 1941 року 3-я армія пройшла відстань в 1700 кілометрів від румунського кордону, взявши участь в 4-х великих боях і 42-х дрібних боях. До цього часу 3-тя армія захопила 15 565 полонених, 149 танків, 128 гармат і понад 700 кулеметів, втративши при цьому 10 541 осіб (з них 2555 загинули, 6201 поранених і 1785 зниклих безвісти).

За участь в кампанії Думітреску 1 вересня 1942 року був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, ставши другим румуном, який отримав цю нагороду (після Антонеску). 17 жовтня Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 3-го ступеня. 18 липня 1942 року Думітреску став армійським генералом.

Так як німецькі війська під Сталінградом потребували підкріплення, німецьке командування направило під Сталінград безліч румунських частин, послабивши тим самим 3-ю румунську армію. Це було частково компенсовано зведенням всіх румунських військ на південно-західній ділянці фронту в 3-ю армію під командуванням Думітреску. Верховне командування, проте, ігнорувало повідомлення Думітреску про посилення натиску військ СРСР на південному-заході. Також командування не розглянуло пропозиції Думітреску про атаку передмостових укріплень на річці Клетська.

19 лютого 1944 року Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 2-го ступеня, а 4 квітня того ж року отримав Дубове листя до Залізного хреста.

Після закінчення війни в травні 1946 разом з генералами Леонардом Мочульським і Ніколае Дескелеску Думітреску звинувачувався у військових злочинах, але незабаром був виправданий через відсутність доказів. Думітреску помер своєю смертю в своєму будинку в Бухаресті у 1950 році.

Нагороди ред.

Джерела ред.

  • Drama generalilor români, Alesandru Duţu şi Florica Dobre. (рум.)
  • К. А. Залесский Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники Германии. — М.: Астрель; АСТ, 2003. — С. 131—132. (рос.)
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002. (нім.)
  • Kwasny A., Kwasny G. Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001. (нім.)
  • Fellgiebel W. P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003. — ISBN 1-874622-46-9. (англ.)