Дерсімська різанина
Дерсімська різанина (тур. Dersim İsyanı «повстання», Dersim Katliamı «різанина», заз. Terteley Dêsımi «повстання», тур. Serhildana Dêrsimê, Terteleyê Dêrsimê «повстання», Komkujiya Dêrsimê «різанина») — події, що відбувалися в турецькій провінції Дерсім (зараз Тунджелі) у 1937 і 1938 роках, коли після подій дерсімського повстання збройні сили Туреччини жорстоко придушили його, влаштувавши масові погроми і чистки серед місцевого населення — алевітських курдів.[1] Як наслідок, за різними даними, було вбито від 13606 до 70000 цивільного населення.[2]
| Дерсімська різанина | |
.jpg) | |
| Місце розташування | Dersimd |
|---|---|
| Момент часу | 2 січня 1938 |
| Час/дата закінчення | 1938 |
| Учасник(и) | Збройні сили Туреччини і Заза |
| Кількість загиблих | 13 160 |
 Дерсімська різанина у Вікісховищі | |
23 листопада 2011 року турецький прем'єр-міністр Реджеп Таїп Ердоган приніс публічні вибачення за події Дерсімської різанини, назвавши це однією з найтрагічніших подій в історії Туреччини[3].
1934 році Туреччина прийняла новий закон про переселення, метою якого було асиміляція національних меншин, що проживають у країні.[4] Ці заходи також заохочували примусове переселення людей всередині країни заради створення культурної однорідності турецького етносу. 1935 року закон вступив у силу і його стали інтенсивно застосовувати в Тунджелі, де переважно проживали курди і заза-алевіти.[5] Цей регіон був відомий сильними сепаратистськими настроями: за останні 40 років там сталося 11 збройних конфліктів.[6]
Після прийняття нового закону і набрання ним чинності, в регіоні 1937 року почалися масові протести. Місцевому губернатору надійшов лист, у якому висловлювалося незадоволення щодо прийняття нового закону і прохання переглянути його. Згідно з курдським джерелами, авторів листа схопили і стратили. Як наслідок, у травні група місцевих жителів улаштувала напад на поліційний конвой, що започаткувало серію локальних конфліктів і повстань.[7]
Для придушення повстання в регіон перекинуто близько 25000 військовослужбовців, до літа повстання придушили. Керівників повстання, зокрема Сеїда Ризу[en], засуджено до смертної кари через повішення. Проте залишки повстанських сил продовжували чинити опір, тому вирішено подвоїти кількість військ в регіоні. Методи придушення повстання армією були вкрай жорсткими, відбувалися масові вбивства мирного цивільного населення, погроми сіл, масові депортації, деякі селища зазнавали бомбардування повітряними силами Туреччини.[6] Залишки повстанських сил остаточно придушено до жовтня 1938 року.[8]
Жертви
ред.За оцінкою британських сучасників кількість жертв погромів, проведених турецькою армією, коливається в межах 40000 осіб, хоча деякі історики припускають, що це число перебільшено.[6] За різними джерелами, кількість жертв становила 7594,[5] понад 10000[9] або понад 13000 цивільного населення.[3] Приблизно 3000 осіб насильно депортовано в інші регіони.
2008 року під час конференції, організованої курдським підрозділом ПЕН-клубу, учасники прийшли до висновку, що Туреччина винна в геноциді і під час придушення повстання в Дерсімі вбито 50000-80000 цивільного населення.[10]
Версія геноциду
ред.Більшість курдів і деякі турки розцінюють події в Дерсімі під час придушення повстання як акт геноциду. Найвідомішим прихильником версії геноциду є турецький академік Ісмаїл Бешикчі[en][11]. Висловлено думку, що за міжнародними законами дії турецької влади не були геноцидом, оскільки починалися вони не для цілеспрямованого знищення населення, а для його залякування і придушення опору.[12] Інші вчені, такі як данець Мартін ван Бруйнессен[en], вважають, що події в Дерсімі були актом етноциду, спрямованим проти місцевих мов і національної ідентичності.[13]
У березні 2011 року турецький суд ухвалив, що дії турецького уряду в Дерсімі не можна розглядати як акт геноциду, оскільки не було систематичних наказів і законів, що встановлюють знищення місцевого населення.[14]
Офіційне вибачення
ред.23 листопада 2011 року турецький прем'єр-міністр Реджеп Тайїп Ердоган публічно вибачився під час телевізійної зустрічі своєї партії в Анкарі, заявивши, що події в Дерсімі є однією з найтрагічніших подій в історії Туреччини. Головним чином його заява адресувалась лідеру опозиції Кемалю Киличдароглу. Ердоган також зазначив, що саме партія Киличдарголу — РНП була при владі під час подій Дерсімської різанини[3] та попри те, що багато турецьких політиків і націоналістів прагнуть виправдати турецьку владу, в тому, що це було законною відповіддю на повстання і тероризм у Дерсімі, залишається фактом те, що всі дії влади були поетапно спланованими.[15]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ http://www.massviolence.org/Dersim-Massacre-1937-1938 [Архівовано 17 травня 2016 у Wayback Machine.] (According to the organisation encyclopedia of mass violence, Dersim is a Kurdish alevi province, and the massacre of turks were towards zaza speaking alevi kurds)
- ↑ Dersim massacre monument to open next month. Today's Zaman. 24 жовтня 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 5 грудня 2012.
- ↑ а б в Turkey PM Erdogan apologises for 1930s Kurdish killings. BBC News. 23 листопада 2011. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 24 листопада 2011.
- ↑ Çağaptay, Soner (2002). Reconfiguring the Turkish nation in the 1930s. Harvard. Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2013. Процитовано 2 серпня 2010.
- ↑ а б Lundgren, Asa. The unwelcome neighbour: Turkey's Kurdish policy. — London : Tauris & Co, 2007. — С. 44.
- ↑ а б в McDowall, David. A Modern History of the Kurds. — London : Tauris & Co, 2007. — С. 207—208.
- ↑ Jwaideh, Wadie. The Kurdish National Movement: It's origins and development. — Syracuse University Press, 2006. — С. 215.
- ↑ Chaliand, Gerard. A People without a country: the Kurds and Kurdistan. — London : Olive Branch Press[en], 1993. — С. 58.
- ↑ Hans-Lukas Kieser: Some Remarks on Alevi Responses to the Missionaries in Eastern Anatolia (19th-20th cc.). [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.] In: Altruism and Imperialism. The Western Religious and Cultural Missionary Enterprise in the Middle East. Middle East Institute Conference: Bellagio Italien, August 2000
- ↑ Dersim ‘38 Conference (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017. Процитовано 12 травня 2013.
- ↑ İsmail Besikçi, Tunceli Kanunu (1935) ve Dersim Jenosidi, Belge Yayınları, 1990.
- ↑ Martin van Bruinessen: Genocide in Kurdistan? 1994, S. 141—170.
- ↑ The Suppression of the Dersim Rebellion in Turkey (1937-38) [Архівовано 8 січня 2016 у Wayback Machine.] Excerpts from: Martin van Bruinessen, «Genocide in Kurdistan? The suppression of the Dersim rebellion in Turkey (1937-38) and the chemical war against the Iraqi Kurds (1988)», in: George J. Andreopoulos (ed), Conceptual and historical dimensions of genocide. University of Pennsylvania Press, 1994, pp. 141—170.
- ↑ Saymaz, Ismail (14 березня 2011). Turkish prosecutor refuses to hear Dersim 'genocide' claim. Харієт Дейлі Ньюс. Архів оригіналу за 16 березня 2011. Процитовано 24 листопада 2011.
- ↑ Turkey apologises for 1930s killing of thousands of Kurds. The Telegraph. 24 листопада 2011. Архів оригіналу за 23 листопада 2011. Процитовано 24 листопада 2011.
Література
ред.- Хюр Айше (23 листопада 2008). Atatürk Dersim’i vuracağız dedi, vurduk. Taraf (тур.). Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 23 листопада 2008.
Посилання
ред.- Дерсім — 70 років потому [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Дерсім у списку турецького геноциду(англ.)