Одеський літературний музей

Одеський літературний музей — один з літературних музеїв України, розташований в місті Одеса.

Одеський літературний музей Pictogram infobox palace.png
Палац Гагаріна (палац та господарчий корпус) в якому знаходилось літературно-артистичне товариство.jpg
46°29′05″ пн. ш. 30°44′40″ сх. д. / 46.4849139° пн. ш. 30.74456611° сх. д. / 46.4849139; 30.74456611Координати: 46°29′05″ пн. ш. 30°44′40″ сх. д. / 46.4849139° пн. ш. 30.74456611° сх. д. / 46.4849139; 30.74456611
Тип музей
літературнийd і державна організація
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Одеса, вул. Ланжеронівська, 2
Адреса вулиця Ланжеронівська, 2, Одеса, Україна
Засновано 1977
Директор Липтуга Тетяна Іванівна
Сайт museum-literature.odessa.ua
Одеський літературний музей. Карта розташування: Україна
Одеський літературний музей
Одеський літературний музей (Україна)
Map

CMNS: Одеський літературний музей у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Літературний музей в Одесі заснували в 1977 р., а офіційно відкрили у 1984 році.

ЕкспозиціяРедагувати

Експозиція розташована на двох поверхах будівлі. Кількість залів дорівнює 24-м.

Художній образ музею створив художник Анатолій Гайдамака. Після проведеної реставрації самостійним експонатом стали і оздоби інтер'єрів, ліплення так званих «виноградних кімнат», мисливський кабінет, Золота зала, вестибюль з парадними сходами тощо. В залах з багатими оздобами шафи і стенди розміщені по вісям кімнат з великим відступом від стін і оздоб. Самі книжки, рукописи, газети не досить виграшні експонати (монотонні, пласкі, часто чорно-білі). Тому художник позбавляв зали монотонності, насичуючи їх старими меблями, фото різних розмірів, порожніми рамами від картин, особистими речами письменників (книжкова шафа Міцкевича), якщо вони були в фондах музею. Художник Гайдамака доповнив еклектичні оздоби палацу стінописами, мозаїками, навіть архітектурними гобеленами. Своєрідною метафорою літераторської праці і музейної експозиції Гайдамака зробив стіл письменника. Вони тут різні — від цінних зразків ампіру до дешевих, але меморіально цінних.

У музеї робиться акцент на таких письменниках:

Стверджується, що дослідники налічують близько трьох сотень імен видатних літераторів, так чи інакше пов'язаних з Одесою. З літераторами другого ряду їх кількість перевищує 600 імен.

ФіліїРедагувати

Музей має такі філії:

БудівляРедагувати

Під Літературний музей Одеси віддали колишній палац князів Гагаріних в часи СРСР. Палац побудували в 1850-ті в стилі «вільної південної еклектики» за проектом архітектора Людвига Оттона. Гагаріни в Одесі не мешкали, а здавали будівлю багатіям і заробляли таким чином гроші. Тому зали палацу були оздоблені в пишних історичних стилях або в суміші стилів (тобто еклектики середини ХІХ століття).

У 1898 Міська Дума Одеси орендувала палац у Гагаріних і передала його Одеському Літературно-артистичному гуртку, до складу якого входили актори, літератори, музики та художники. Засідання гуртка проводились до 1903. Саме тут (за легендою) давав свої концерти Ференц Ліст (1811—1886). Тут читали свої твори письменники та поети, в тому числі поет зі США Генрі Лонгфелло (1807—1882). Пам'ятають зали палацу і велику українську театральну акторку Марію Заньковецьку.

Сад скульптурРедагувати

Поруч з музеєм знаходиться «Сад скульптур». Він був заснований 1995 року. Автор проєкту і скульптур — Леонід Ліптуга.[1]

Скульптури
  1. (1995) «Герою одеських анекдотів Рабиновичу»
  2. (1996) «Прийдешньому одеському генієві»
  3. (1998) «Ти одесит, Миша» — Михайлу Жванецькому
  4. (1999) «Антилопа Гну» — авто марки «Лорен-Дітріх» з персонажами роману «Золоте теля»
  5. (2000) «Одеса-Мама»
  6. (2001) «Сашка-музикант» — герою оповідання Олександра Купріна «Гамбрінус»
  7. (2002) «Шаланди, що повні кефалі»
  8. (2003) «Зелений фургон» — героям повісті «Зелений фургон» Олександра Козачинського
  9. (2004) «Джинсовий Дюк»
  10. (2005) «Невідомому читачеві» — імператриці Катерині
  11. (2008) «Мініну і Пожарському Ільфу і Петрову»
  12. (2009) «Птах-трійка» — Гоголю
  13. (2010) «Час великих очікувань» — Паустовському
  14. (2011) «Одеська школа» — присвячений групі письменників: Багрицькому, Інбер, Бабелю, Кірсанову, Олеші і Катаєву
  15. (2012) «Золоте серце» — Володимиру Висоцькому
  16. (2013) «Срібний вік» — Ахматової та Цвєтаєвої
  17. (2014) «Музейникам Одеси»

ПриміткиРедагувати

  1. Сад скульптур Одеського літературного музею. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018. 

Джерела та літератураРедагувати

Ч. 2. — 2012. — 285, [3] с. : ил., портр. — Библиогр. Одес. лит. музея: с. 111—114. — 1 000 экз. — ISBN 978-966-8692-54-3

ПосиланняРедагувати