Гізінґерит
Гізінгерит, гізінґерит (рос. гизингерит; англ. hisingerite; нім. Hisingerit m) – аморфний залізистий аналог алофану змінного складу.
| Гізінґерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Hsg[2] |
| Хімічна формула | Fe₂Si₂O₅(OH)₄·2H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.ED.10[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Твердість | 3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Вільгельм фон Гізінґер[4] |
| Типова місцевість | Riddarhyttand[3] |
 Гізінґерит у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Вперше він був описаний в 1828 році в Риддархіттані, Вестманланд, Швеція.
Названий на честь Вільгельма фон Гізінґера (1766-1852), шведського хіміка.
Загальний опис
ред.Хімічна формула: mFe2O3xnSiO2xp Н2О. Склад у %: Fe2O3 – 45,8; FeO – 20,6; SiO2 – 17,1; Н2О – 5,1. Домішки: MgO. Сингонія імовірно моноклінна. Густина 2,5-3. Твердість 3. Колір жовто-бурий, темно-бурий до чорного. Блиск жирний або восковий. Злом раковистий. Знаходиться в зоні окиснення деяких залізорудних родовищ.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гізінґерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гізінґерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.