Відкрити головне меню

Михайло Леонідович Громов
фр. Mikhaïl Gromov
М.Л. Громов в IHES, 2007
М.Л. Громов в IHES, 2007
Народився 23 грудня 1943(1943-12-23) (75 років)
Бокситогорськ, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Місце проживання Франція
Громадянство СРСР СРСР
Франція Франція
Національність російський єврей
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Ленінградський державний університет
Сфера інтересів математика
Заклад Інститут вищих наукових досліджень
Нью-Йоркський університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Рохлін Володимир Абрамович[en]
Відомі учні Деніс Ору
Крістоф Бавард
П'єр Пансу[en]
Язар Мемаріан
Франсуа Лабурі[en]
Абдельжані Зегіб
Член Лондонське королівське товариство, Норвезька академія наук, Національна академія наук США, Французька академія наук, Європейська академія[1], Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Російська академія наук
Відомий завдяки: Геометрія
Нагороди Премія Вольфа (1993)
Медаль Лобачевського (1997)
Премія Бальцана (1999)
Премія Кіото (2002)
Абелівська премія (2009)

Громов Михайло Леонідович у Вікісховищі?

Михайло Леонідович Громов (нар. 23 грудня 1943, Бокситогорськ, Ленінградська область, РРФСР, СРСР) — радянський і французький математик російського єврейського походження, доктор фізико-математичних наук, лауреат Абелівської премії. Зробив вагомий внесок у розвиток метричної геометрії, симплектичної геометрії, ріманової геометрії, геометричної теорії груп[en].

Його дослідження у теорії гіперболічних груп[en], а також роботи, пов'язані з h-принципом[en], суттєво вплинули на велику кількість областей математики.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 23 грудня 1943 в Бокситогорську, СРСР, у сім'ї Леоніда Громова та військового лікаря Лії Рабинович (двоюрідної сестри шахіста Михайла Ботвинника).[2][3] Навчався в 217-й школі (колишня Петрішуле[en])[4] Ленінграда. Закінчив Ленінградський університет 1965 року. Там же захистив кандидатську (1969) і докторську (1973) дисертації. Його науковим керівником був Рохлін Володимир Абрамович[en].

З 1967 працював асистентом і доцентом у цьому ж університеті, потім науковим співробітником Ленінградського гідрометеорологічного інституту[ru] і Центрального НДІ целюлозно-паперової промисловості.[5]

У 1974 разом з сім'єю покинув СРСР по візі в Ізраїль і через Італію переїхав у США.[6][7] До 1981 року був професором Університету штату Нью-Йорк в Стоуні-Брук, в 1981—1982 роках — Університету Парижа VI[8].

З 1982 року працює в Інституті вищих наукових досліджень у Франції, де займає позицію постійного професора. У 19911996 роках — професор Мерілендського університету в Коледж-парку. З 1996 року — професор Нью-Йоркського університету.[9]

Був запрошеним доповідачем на Міжнародних конгресах математиків в Ніцці (1970), Гельсінкі (1978), Варшаві (1982) і Берклі (1986).

ДосягненняРедагувати

Геометричний стиль Громова показує «грубу» або «м'яку» точку зору, часто аналізуючи асимптотичні або великомасштабні властивості. Його вплив особливо відчутний в геометричній теорії груп[en], в котрій він характеризує групи поліноміального зростання і створений разом з Ріпсом принцип гіперболічної групи[en], де він вводить псевдо-голоморфні криві, і в рімановій геометрії. Однак, його робота глибоко занурена в математичний аналіз і алгебру, де він часто формулював проблему в «геометричних» термінах. Наприклад, його гомотопічний принцип[en](h-принцип) в диференціальних співвідношеннях є основою для геометричної теорії диференціальних рівнянь частинних похідних

Громов також цікавився математичною біологією.[10]

Нагороди та преміїРедагувати

ЗванняРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Громов М. Диференціальні співвідношення з частковими похідними. — М. : Мир, 1990. — 536 с. — ISBN 5-03-001297-4, 3 -540-12177-3.
  • Громов М. Гіперболічні групи. — Іжевськ : Інститут комп'ютерних досліджень, 2002. — 160 с. — ISBN 5-93972-103-6.
  • Громов М. Знак і геометричний сенс кривизни. — Іжевськ : НІЦ «Регулярна та хаотична динаміка», 2000. — 128 с. — ISBN 5-93972- 020-X.

Див. такожРедагувати

Книги й інші публікаціїРедагувати

  • Gromov, M. Hyperbolic manifolds, groups and actions. Riemann surfaces and related topics: Proceedings of the 1978 Stony Brook Conference (State Univ. New York, Stony Brook, N.Y., 1978), pp. 183–213, Ann. of Math. Stud., 97, Princeton Univ. Press, Princeton, N.J., 1981.
  • Gromov, M. Hyperbolic groups. Essays in group theory, 75–263, Math. Sci. Res. Inst. Publ., 8, Springer, New York, 1987.
  • Gromov, M. Asymptotic invariants of infinite groups. Geometric group theory, Vol. 2 (Sussex, 1991), 1–295, London Math. Soc. Lecture Note Ser., 182, Cambridge Univ. Press, Cambridge, 1993.[14]
  • Gromov, Misha: Metric structures for Riemannian and non-Riemannian spaces. Based on the 1981 French original. With appendices by M. Katz, P. Pansu and S. Semmes. Translated from the French by Sean Michael Bates. Progress in Mathematics, 152. Birkhäuser Boston, Inc., Boston, MA, 1999. xx+585 pp. ISBN 0-8176-3898-9[15]
  • Gromov, M. Pseudoholomorphic curves in symplectic manifolds. Invent. Math. 82 (1985), no. 2, 307—347.
  • Gromov, Mikhael Groups of polynomial growth and expanding maps. Inst. Hautes Études Sci. Publ. Math. No. 53 (1981), 53–73.
  • Gromov, Mikhael Structures métriques pour les variétés riemanniennes. (French) [Metric structures for Riemann manifolds] Edited by J. Lafontaine and P. Pansu. Textes Mathématiques [Mathematical Texts], 1. CEDIC, Paris, 1981. iv+152 pp. ISBN 2-7124-0714-8
  • Gromov, Mikhael: Partial differential relations. Ergebnisse der Mathematik und ihrer Grenzgebiete (3) [Results in Mathematics and Related Areas (3)], 9. Springer-Verlag, Berlin, 1986. x+363 pp. ISBN 0-387-12177-3[16]
  • Ballmann, Werner; Gromov, Mikhael; Schroeder, Viktor: Manifolds of nonpositive curvature. Progress in Mathematics, 61. Birkhäuser Boston, Inc., Boston, MA, 1985. vi+263 pp. ISBN 0-8176-3181-X[17]
  • Gromov, Mikhael: Carnot–Carathéodory spaces seen from within. Sub-Riemannian geometry, 79–323, Progr. Math., 144, Birkhäuser, Basel, 1996.
  • Gromov, Michael: Volume and bounded cohomology. Inst. Hautes Études Sci. Publ. Math. No. 56 (1982), 5–99 (1983).

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.ae-info.org/ae/User/Gromov_Mikhael
  2. Спогади Володимира Рабиновича (генеалогія сім'ї М. Громова по материнській лінії)[недоступне посилання з квітень 2019]. Лія Олександрівна Рабинович також доводиться двоюрідною сестрою відомого ризького математику, історику математики і популяризаторові науки Ісааку Мойсейовичу Рабиновичу (нар. 1911), автору книг «Математик Пірс Біль з Риги» (спільно з А. Д. Мишкісом і з додатком коментаря М. М. Ботвинника «Про шахову гру П. Г. Боля», 1965), «Норовлива похідна» (1968) та ін. Троюрідний брат М. Громова — відомий латвійський адвокат і громадський діяч Олександр Жанович Бергман (пол., нар. 1925).
  3. Martin Raussen, Christian Skau. Interview with Mikhail Gromov (en). American Mathematical Society. Процитовано 2013 -09-14. 
  4. «Якщо ми не хочемо зникнути .. ». Радіо Свобода.  — Інтерв'ю з Громовим.
  5. С. П. Новіков. Рохлін. Процитовано 2013-09-14. 
  6. The genius who came in from the cold: « The idea was to become obscure enough to be allowed, as a Jew, to emigrate to Israel. This happened in 1974, but Gromov changed route in Rome and came to Stony Brook instead».
  7. The Mathematician Who Came in from the Cold[недоступне посилання з квітень 2019]: « He flew to Rome under the auspices of the Hebrew Immigrant Aid Society. In Rome, he received a letter from Jim offering him a position at Stony Brook and in a couple of months he was here »
  8. NYU Mathematician Mikhail Gromov Named Winner of Abel Prize (en). Physics Today. Процитовано 2013-09-14. [недоступне посилання з квітень 2019]
  9. Сторінка на сайті NYU. Архів оригіналу за 8 квітень 2009. Процитовано 25 травень 2015. 
  10. http://www.ams.org/notices/201003/rtx100300391p.pdf Interview with Mikhail Gromov
  11. Mikhaël Gromov — Membre de l'Académie des sciences. Архів оригіналу за 25 травень 2015. Процитовано 25 травень 2015. 
  12. New Fellows 2011 | Royal Society
  13. 61950 .ln-ru Персональна сторінка Михайла Леонідовича Громова на офіційному сайті РАН (рос.)
  14. Toledo, Domingo (1996). Review: Geometric group theory, Vol. 2: Asymptotic invariants of infinite groups, by M. Gromov. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 33 (3): 395–398. doi:10.1090/s0273-0979-96-00669-6. 
  15. Grove, Karsten (2001). Review: Metric structures for Riemannian and non-Riemannian spaces, by M. Gromov. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 38 (3): 353–363. doi:10.1090/s0273-0979-01-00904-1. 
  16. McDuff, Dusa (1988). Review: Partial differential relations, by Mikhael Gromov. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 18 (2): 214–220. doi:10.1090/s0273-0979-1988-15654-6. 
  17. Heintze, Ernst (1987). Review: Manifolds of nonpositive curvature, by W. Ballmann, M. Gromov & V. Schroeder. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 17 (2): 376–380. doi:10.1090/s0273-0979-1987-15603-5. 

ПосиланняРедагувати