Ґалаґан Григорій Павлович
Григо́рій Па́влович Ґалаґа́н (15 [27] серпня 1819, село Сокиринці, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 25 вересня [7 жовтня] 1888, там само) — громадський діяч, українофіл, меценат, великий поміщик на Полтавщині і Чернігівщині, представник відомого старшинсько-дворянського роду Ґалаґанів.
| Григорій Павлович Ґалаґан | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 (27) серпня 1819 Сокиринці, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 25 вересня (7 жовтня) 1888 (69 років) Сокиринці, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | етнолог |
| Відомий завдяки | громадський діяч |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Рід | Ґалаґани |
| Батько | Pavel Galagand |
| Мати | Kateryna Galagand |
| Нагороди |    |
 | |
Біографія
ред.Народився в селі Сокиринці (нині Срібнянський район, Чернігівська область, Україна) у дворянській родині. Отримавши початкову домашню освіту, слухав лекції в Санкт-Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Після закінчення університету два роки подорожував Західною Європою. Повернувшись до Росії, вирішив зайнятися сільським господарством, для чого оселився у своєму маєтку в селі Сокиринцях у Полтавській губернії. З 1847 року був головою дворянства Борзнянського повіту Чернігівської губернії. У 1850 році взяв на себе обов'язки опікуна чернігівської гімназії та совісного судді та займав ці посади до 1853 року. У 1858 році Ґалаґана призначено членом чернігівського губернського комітету із селянських справ.
Працював у палаті державного майна на Чернігівщині. Після цього він обіймає ще низку громадських посад і врешті стає членом чернігівського комітету з поліпшення життя селянства. Ще під час роботи в палаті державного майна Ґалаґан виявив прихильність до селянства як верстви, організувавши допомогу постраждалим від неврожаю, а в 1850-х роках заявляє про себе як про активного прихильника скасування кріпацтва, внаслідок чого його в 1858 році запрошують до «редакційної колегії», яка працювала над підготовкою майбутньої селянської реформи. Послідовний захист прав селянства спричинив чимало конфліктів Ґалаґана з місцевими поміщиками[1]. Надалі Григорій Ґалаґан неодноразово обіймав посади в різних комісіях, які працювали над проєктами рішення «селянського питання», виступаючи з позицій повного звільнення вчорашніх кріпаків від залишків феодальних тягарів та громадянських обмежень.
З 1865 року — земський діяч-меценат: за його ініціативою й при його матеріальній підтримці відкрито гімназію в Прилуках (1874) й багато народних шкіл — а також колегію (названу іменем його передчасно померлого сина Павла) в Києві (1871). Матеріально підтримував журнал «Киевская старина».
Ґалаґану було доручено дослідити положення селян, потерпілих від неврожаїв, та дати допомогу хлібом і коштами найбільш потерпілим, — що й дало початок у 1871 році першому в Україні ощадно-позичковому товаристві.
У 1873–1875 роках — голова Південно-західного відділу Російського географічного товариства.
Був особисто знайомий і листувався з Шевченком, Максимовичем, Кулішем, Антоновичем та іншими. Був одним з засновників бібліотеки, яка нині відома як Національна парламентська бібліотека України.
Вшанування пам'яті
ред.У Києві є вулиця Ґалаґанівська.
У місті Прилуки є вулиця Галаганівська.
9 серпня 2022 року у місті Заводське вулицю Правди перейменували на вулицю Григорія Ґалаґана.
У селі Гоголів Київської області вулицю Некрасова перейменували на вулицю Григорія Галагана.
Примітки
ред.- ↑ Павловский, 1914, с. 151–153..
Посилання
ред.- Галаган Григорий Павлович. [Архівовано 1 березня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела
ред.- Качор Андрій. Золотий ювілей Кредитової кооперативи Північного Вінніпегу (1943—1993). — Вінніпег: Видавнича Спілка «Тризуб», 1993.
- Павловский И. Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители: опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. [Архівовано 2 травня 2017 у Wayback Machine.] — Полтава, 1914. — XV, 294 с. : 182 портр. (рос. дореф.)
- Тайный совѣтникъ, Г. П. Галаган, членъ государственнаго совѣта // Всемірная иллюстрація: журналъ. — СПб, 1882. — № 5 (681). — С. 92, 94. (рос. дореф.)
- Шип Н. А. Ґалаґан Григорій Павлович [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 266. — ISBN 966-00-0405-2.
- Григорій Ґалаґан — будівничий української освіти // Ірина Фаріон • Цикл «Ген українців» • Студія #3 // ВІДЕО
- Галаган, Григорий Павлович // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1929. — Т. XIV. — С. 331. (рос. дореф.)
- Каллаш В. В. Галаган, Григорий Павлович // Русский биографический словарь : в 25 т / Издание Императорского Русского Исторического Общества. — М. : Типография Г. Лисснера и Д. Собко, 1914. — Т. 4 : Гааг — Гербель. — С. 117–121. (рос.) (рос. дореф.)
- Галаган, Григорий Павлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. VIIa. — С. 886. (рос. дореф.)
- Галаган // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)