Гречко Андрій Антонович
Гре́чко Андрі́й Анто́нович (4 [17] жовтня 1903, с. Голодаївка, Область Війська Донського, Російська імперія — 26 квітня 1976, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник і державний діяч українського кубанського походження. Головнокомандувач групи радянських військ у Німеччині (з 1953), керівник каральної операції проти учасників Берлінського повстання 1953. Міністр оборони СРСР (1967 — 1976), Маршал Радянського Союзу (1955), двічі Герой Радянського Союзу (1958, 1973), Герой ЧССР (1969). Член ЦК КП(б)У в 1949—1954 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У у січні 1949 — вересні 1952 р. Член Бюро-Президії ЦК КПУ у вересні 1952 — жовтні 1953 р. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1952 — 1961 р. Член ЦК КПРС у 1961 — 1976 р. Член Політбюро ЦК КПРС у квітні 1973 — квітні 1976 р. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—9-го скликань.
| Гречко Андрій Антонович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
4 (17) жовтня 1903 с. Голодаївка, Область Війська Донського, Російська імперія |
| Смерть |
26 квітня 1976 (72 роки) Москва, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Некрополь біля Кремлівської стіни |
| Національність | українець |
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР |
| Приналежність |
 Радянська армія |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Військова академія Генерального штабу (Росія) (1941) і Військова академія імені М. В. Фрунзе (1936) |
| Роки служби | 1919–1976 |
| Партія | ВКП(б) |
| Член | Політичне бюро ЦК КПРС |
| Звання |
 Маршал Радянського Союзу |
| Командування | Міністр оборони, Перший заступник міністра оборони, Головнокомандувач Сухопутними військами, Головнокомандувач ГРВН, Командувач Київським військовим округом, командувач 1-ї гв., 12, 56 арміями |
| Війни / битви |
Громадянська війна Вторгнення СРСР до Польщі Німецько-радянська війна |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
 Гречко Андрій Антонович у Вікісховищі | |
БіографіяРедагувати
Народився 4 (17) жовтня 1903 року в селі Голодаївка області Війська Донського (нині село Куйбишево в межах Куйбишевського району Ростовської області РФ) у селянській родині. Кубанський українець.
У Червоній Армії з грудня 1919 року. Учасник Громадянської війни.
Закінчив кавалерійську школу в 1926 році, Військову академію РСЧА імені М. В. Фрунзе в 1936, а в 1941 році закінчив Академію Генерального штабу РСЧА імені К. Є. Ворошилова.
Брав участь Вторгненні СРСР до Польщі в 1939 році.
З початком німецько-радянської війни на фронті. Командував кавалерійською дивізією, корпусом, пізніше 12-ю, 18-ю і 56-ю арміями. З жовтня 1943 року — заступник командуючого 1-м Українським фронтом, з грудня 1943 року й до кінця війни командував 1-ю гвардійською армією, яка брала участь у звільнені Української РСР, ПНР і Чехословаччини.
У липні 1945 — травні 1953 роках — командувач військами Київського військового округу.
З травня 1953 по листопад 1957 року — головнокомандувач Групою радянських військ у Німеччині. З 1955 року — Маршал Радянського Союзу.
З листопада 1957 року — 1-й заступник міністра оборони СРСР, головнокомандувач Сухопутними військами СРСР.
1 лютого 1958 А. А. Гречку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Із квітня 1960 року — 1-й заступник міністра оборони і головнокомандувач Об'єднаними збройними силами держав–учасниць Варшавського Договору.
У квітні 1967 — квітні 1976 роках — міністр оборони СРСР.
16 жовтня 1973 року за заслуги перед країною у розбудові та зміцнені Збройних Сил СРСР нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».
Помер 26 квітня 1976 року. Похований на Червоній площі у Кремлівській стіні.
Увічнення пам'ятіРедагувати
На честь Андрія Гречка в Україні названі вулиці в містах Дніпрі, Слов'янську, Хмельницькому, Шостці. До 2016 року вулиця Генерала Всеволода Петріва в Житомирі мала назву вулиця Гречка. До грудня 2019 вулиця Івана Виговського у Києві носила назву вулиця Маршала Гречка.
На фасаді будівлі Міністерства оборони України в Києві, де за радянських часів розміщувався штаб Київського військового округу, встановлено меморіальну дошку з написом «В цьому будинку з 6 липня 1945 по 26 травня 1953 працював видатний радянський полководець, двічі Герой Радянського Союзу, маршал Радянського Союзу Гречко Андрій Антонович». Дошку відкрито 7 травня 1977 року, бронза, барельєф, скульптор Олександр Скобліков, архітектор Анатолій Ігнащенко.
ТвориРедагувати
- «Через Карпаты» (1972)
- «Освобождение Киева» (1973)
- «Битва за Кавказ» (1976),
- «Годы войны. 1941—1943» (1976)
Сім'яРедагувати
- Дружина — Гречко Клавдія Володимирівна (1907—1990), педагог;
- Донька — Гречко Тетяна Андріївна (1927—2002);
- Онука — Гречко Ірина Андріївна (1947—1978);
- Онука — Гречко Клавдія Андріївна (1947—1993);
- Зять — Кириченко Юрій Олексійович (1936—2017), дипломат, син Олексія Кириченка
ЗображенняРедагувати
Угорщина, 1944
_%D1%81_%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D1%88%D1%82%D0%B0%D0%B1%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B8_%D0%90%D1%80%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B0._1944_%D0%B3.jpg)
Джерела та літератураРедагувати
- Кубальський О.Н. Гречко Андрій Антонович [Архівовано 7 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 193. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
.svg){kind=small}