Відкрити головне меню

Градоначальник — у Російській імперії в XIX — початку XX століття посадова особа з правами губернатора, що керувала градоначальництвом (містом з прилеглими землями), виділеним з губернського підпорядкування в окрему адміністративну одиницю внаслідок його особливого значення або географічного положення (Санкт-Петербург, Москва, Одеса, Севастополь, Керч-Єнікале, Миколаїв, Таганрог та ін.).   Градоначальник призначався імператором особисто або за поданням Міністерства внутрішніх справ. Стосовно міст, що входять до складу градоначальництва, градоначальники користувалися всіма правами губернаторів з нагляду за міським самоврядуванням (керівництво міською поліцією, забезпечення нагляду за торгівлею, поштою, судноплавством, станом публічних, кріпаків і портових будівель).

Градоначальник головував в особливому по міських справах присутності та в губернському розпорядчому комітеті при розгляді справ, що відносяться до господарських розпоряджень у столиці.

Одеський, Керчь-Єнікальський і севастопольський градоначальники відали справи, що стосуються місцевої поліції, торгівлі і судноплавства (Статут градоначальництва ст. 8, прод. 1886 року). У Севастополі і Керч-Єнікале посади градоначальників поручалися адміралам. У Севастополі градоначальник був також командиром Севастопольського порту і комендантом.

Лютнева революція 1917 року скасувала інститут градоначальництва, замінивши градоначальників на комісарів Тимчасового уряду.

Список градоначальниківРедагувати

Портрет Ім'я Термін Опис
  Герцог де Рішельє 8 жовтня 180327 серпня 1814 Рішельє займався торговельними відносинами міста, при цьому не випускав з уваги інших сторін життя міста. В Одесі були відкриті гімназії з трьома відділеннями і «благородні інститути» для дітей панів. Завдяки старанням герцога в місті починають будівництво церков, відновлені по споруді собору, в 1804 році був побудований театр. Подарований Феліксом де Рібасом сад на Дерибасівській вулиці в 1811 році освітився 200 ліхтарями. У 1814 році відкрита міська друкарня.
  Томас Кобле
(в. о.)
26 вересня 181431 грудня 1815
  Граф де Ланжерон 1 січня 181622 травня 1820
  Микола Трегубов 22 травня 18201822
  Граф Олександр Гур'єв 18221825 Очолював комітет з установки пам'ятника герцогу де Рішельє. Пам'ятник був урочисто відкритий 22 квітня 1826 року. Гур'єву належала ідея відкриття училища садівництва в ботанічному саду, в 1825 році в саду почалося будівництво приміщення училища, але його відкрили тільки в 1844 році.
  Павло Нейдгардт 18251826
  Федір Пален 18261828 Дав дозвіл на відкритті в Одесі єврейського училища в 1826 році.
  Андрій Богдановський 18281831
  Олексій Льовшин 18311837
  Граф Олександр Толстой 18371840
  Дмитро Ахлестишев 18401848 У 1845 році розпорядився про створення в Одесі «обивательської книги», введеної становищем 1785 р., поділялась на 6 частин: в 1-у вносилися «справжні городові обивателі»; в 2-у — купці всіх трьох гільдій; в 3-ма — цехові ремісники; в 4-у — іногородні та іноземні гості; в 5-у — імениті громадяни і в 6-ту — посадські. «Складають» цю книгу Старости і Депутати, які обираються Міським суспільством на 3 роки. У 1847 році завдяки діяльності і турботам Ахлестишева і його дружини, на кошти одеського купецтва заснований був Олександрівський дитячий притулок.
  Олександр Казначеєв 4 грудня 18481854
  Микола Крузенштерн 18541856
  Граф Федір Алопеус 18561857 Дбав про Олександрівський сирітський притулок, завдяки його клопотанням 88 торгових лавок були влаштовані на площі старого базару і склали, разом з місцями, на яких вони були споруджені, повну власність притулку. Його дружина також дбала про сиріт, так в 1859 році за її сприяння було придбано будинок для приміщення притулку. Стараннями графині Алопеус притулок був відкритий в січня 1862 для 100 дітей.
  Барон Павло Местмахер 18571861 За своє багаторічне перебування в Одесі барон переконався, що «головним недолік господарського управління була відсутність живої участі в ньому мешканців міста». Потім 4 травня 1859 Местмахер передав графу Строганову записку, яка містила в собі ті недоліки, які треда змінити для порядку громадського управління в Одесі. Строганов підтримав ідею Местмахера, і зробив перед урядом від імені Одеси клопотання, яке знайшло живий відгук у Петербурзі. 6 липня 1859 граф повідомив Местмахера, що Міністерство внутрішніх справ схвалює його думки, і надає йому заснувати і очолити, особливий Комітет для складання докладного проекту Положення. Головна заслуга барона в Одесі, полягає в його діяльності по перетворенню Міського громадського управління.
  Платон Антонович 18611863
  Барон Іван Веліо 18631865
  Михайло Шидловський 18651868
  Микола Бухарін 18681876
  Володимир Лєвашов 18761878
  Олександр Гейнц 18781880
  Карл Кноп 1880
  Сергій Гудим-Левкович 18801882
  Павло Коссаговський 18821885
  Павло Зеленой 18851898
  Граф Павло Шувалов 18981903
  Дмитро Арсеньєв 1903
  Дмитро Нейдгарт 19031905
  Аполлон Григорьєв 19051907
  Василь Новицький 1907
  Іван Толмачов 2 грудня 19071911 2 грудня 1907 за особистим клопотанням Столипіна був призначений Одеським міським головою. На цій посаді протегував право-монархічним організаціям міста, зокрема Одеському відділу Союзу Російського Народу.
  Іван Сосновський 19111917
  Микола Княжевич 1917
  Іван Липа 1917 1-й комісар Одеси від Центральної ради УНР. Організував українські видавництва «Одеська літературна спілка» та «Народній Стяг».
  Володимир Мустафін 1918 25 вересня 1918 Мустафін звернувся до голови Ради міністрів та начальника штабу гетьмана: розглянути питання про можливість ліквідації відкритого в місті російського консульства — з появою якого «небувалі розміри набула більшовицька агітація». 12 жовтня в Одесі пройшла кампанія по ліквідації більшовицьких організацій, велику роль у керівництві якими відігравало консульство РСФРР. 14 жовтня в Одесі під керуванням міського керівництва ліквідоване російське консульство, співробітникам консульства запропонували негайно, під охороною залишити межі України.
  Микола Богданович 1918
  В. А. Марков 19181919
  Борис Штенгель 1919
  Віктор Сокира-Яхонтов 1920

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати