Відкрити головне меню

Ві́ктор Микола́йович Соки́ра-Я́хонтов (Яхонтов) (* 28 серпня 1874, Кутаїсі, Російська імперія — † 1938, Новосибірська область, Російська РФСР, СРСР) — український військовий діяч, генерал-майор.

Віктор Миколайович Сокира-Яхонтов
Сокира-Яхонтов.jpg
Народження 28 серпня 1874(1874-08-28)
Кутаїсі, Російська імперія
Смерть 1938(1938)
Новосибірська область, Російська РФСР, СРСР
Приналежність Flag of Ukraine.svg Гетьманат
Звання Генерал-майор
Війни / битви
Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Військову освіту здобув у Тифліському кадетському корпусі, 3-му Олександрівському військовому училищі — 1894.

В Російській арміїРедагувати

Служив у Горійському піхотному резервному полку. У 1905, після закінчення Миколаївської академії Генерального штабу — на Далекому Сході, як офіцер штабу Маньчжурської армії брав участь у російсько-японській війні. З 1907-помічник інспектора Воронезького кадетського корпусу, підполковник.

У роки Першої світової війни — на Західному фронті; старший ад'ютант штабу 10-ї армії, командир 25-го піхотного Смоленського полку — 1915, командир піхотної бригади.

Нагороджений орденами Святого Станіслава, Святої Ганни, Святого Георгія, Георгіївською зброєю.

В армії Української ДержавиРедагувати

В українській армії — з 1918. Брав участь у приході до влади Скоропадського, по його твердженню — особистий військовий радник.

Певний час був командиром Першої української Сірожупанної дивізії, що охороняла північні кордони на Чернігівщині.

З 23 серпня 1918 — начальник Подільської залоги. У жовтні 1918 — командир Подільського козачого коша.

На ДонуРедагувати

Після падіння Гетьманату — з початку 1919 в Одесі при білогвардійському губернаторові Гришину-Алмазову. В квітні евакуюється з білими військами на Дон, керує штабом дивізії, з боями проходить від Кубані назад до Одеси.

В УГАРедагувати

В листопаді 1919 наказом Денікіна призначений керуючим УГА. Починає вчити українську мову і знаходить в своїх предках шляхтича Сокиру — йменується Сокира-Яхонтов. 26 листопада 1919 галицькі частини переміщаються на південь України — під Одесу, в складі військ Новоросії генерала Миколи Шиллінга.

У січні-лютому 1920 сформував українську стрілецьку дивізію з галичан, котрі одужували та прибували з італійського полону.

Напередодні вступу до міста частин більшовицької 14-ї армії генерал Шиллінг передав 5 лютого йому впаду в Одесі — з силами УГА. 6 лютого галичани захоплюють всі урядові стратегічні точки Одеси, виставляють пости, вивішено українські прапори, видається газета «За Україну». Сили УГА захищають одеські склади від мародерів.

Після перемовин 8 лютого Одеса здана без бою — за умов спільного походу проти Польщі для визволення Галичини (явним дисонансом є кадри з радянського пропагандистського фільму «Котовський») — близько 300 білогвардійців оборонялися в порту, ввечері прорвалися з Одеси.

За нової влади Сокира-Яхонтов у березні 1920 йшов на чолі великої військової маніфестації під синьо-жовтими прапорами з нагоди Шевченківських свят, що налякало радянську владу кількістю патріотично налаштованих. Залишається, викладає на курсах червоних комісарів, керує штабом дивізії в ході радянсько-польської війни. Наприкінці 1920 виїхав до Варшави.

Заарештований польською контррозвідкою як «шпигун радянської Росії». Був обміняний на польського агента.

В СРСР перебував у концентраційних таборах як «неблагонадійний націоналіст», розстріляний 1938, за іншими даними 1929.

ДжерелаРедагувати