Відкрити головне меню

Ву́лиця Дериба́сівська — пішохідна вулиця в центрі міста Одеси (Україна), яку вважають головною вулицею.

Вулиця Дерибасівська
Одеса
Вигляд вулиці з будинку Ісаковича
Вигляд вулиці з будинку Ісаковича
Місцевість Історичний центр Одеси
Район Приморський район
Назва на честь Жозепа де Рібаса
Колишні назви
Гімназична, Лассаля, Чкалова
радянського періоду (українською) Дерибасівська
радянського періоду (російською) Дерибасовская
Загальні відомості
Протяжність 950м
Координати початку 46°29′01″ пн. ш. 30°44′42″ сх. д. / 46.483612° пн. ш. 30.744969° сх. д. / 46.483612; 30.744969
Координати 46°29′04″ пн. ш. 30°44′04″ сх. д. / 46.48444° пн. ш. 30.73444° сх. д. / 46.48444; 30.73444Координати: 46°29′04″ пн. ш. 30°44′04″ сх. д. / 46.48444° пн. ш. 30.73444° сх. д. / 46.48444; 30.73444
Координати кінця 46°29′04″ пн. ш. 30°43′58″ сх. д. / 46.484559° пн. ш. 30.732785° сх. д. / 46.484559; 30.732785
Поштові індекси 65082, 65045, 65026
Номери телефонів +380567524781
Транспорт
Тролейбуси Тр1, 2 (до 1984)
Рух пішохідний, автомобільний
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Будинки Ісаковича
Парки Міський сад
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Дерибасівська на Вікісховищі

Історія вулиціРедагувати

На карті міста вулиця з'явилася у 1811 році під назвою Гімназична. Свою назву вулиця отримала на честь Жозепа де Рíбаса у 1812 році, за розташуванням його будинку на цій вулиці, у якому пізніше жив його брат, Фелікс де Рібас. Із приходом до влади комуністів назву вулиці було змінено на Лассаля (з 1920 року), а після загибелі у 1938 році Чкалова — Чкалова (з 1939 року). Історичну назву було повернено із включенням Одеси до складу Королівства Румунії у 1941 році, і за дивним збігом обставин, вона зберігалася і після повернення більшовиків.

Наразі це загальновідома пішохідна вулиця міста, яка є традиційною приймальницею таких свят міста, як: Одеська Гуморина та День міста.

Визначні пам'яткиРедагувати

Міський садРедагувати

 
У Міському Саду на Дерибасівській — статуя лева

Поряд з Дерибасівською, між вулицями Преображенська та Гаванна, розташований перший парк Одеси, побудований у 1803 році, майже відразу після заснування міста, братами Хосе і Феліксом де Рібас. У 1806 році Фелікс подарував місту ділянку землі, що стала першим міським садом.

З середини 2006 року міський сад перебував на реставрації, а в травні 2007 року знов відкрився для відвідувачів. У парку з'явився співаючий фонтан, було відреставровано круглу криту сцену, де проходять виступи симфонічних оркестрів. Також міський сад (в Одесі кажуть: міськсад) відомий своїми пам'ятниками: деякі з них стали символами Одеси. Це пам'ятники левові, монумент «Дванадцятий стілець», встановлений на честь книги Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців», пам'ятник Леоніду Утьосову, і пам'ятник пілоту та спортсмену початку XX століття Сергію Уточкіну.

Пам'ятник Йосипу де РібасуРедагувати

 
Пам'ятник Де Рібасу

Установлений на самому початку Дерибасівської вулиці, на розі з вул. Качинського. Скульптор — заслужений художник України Олександр Князик. Де Рібас зображений таким чином, що в одній руці він тримає лопату, а в другій — план міста.

Бюст Людовика Лазаря ЗаменгофаРедагувати

Докладніше: Бюст Заменгофа

Перший і єдиний в Україні бюст творця мови есперанто Людовіка Лазаря Заменгофа розташований у дворику Дерибасівської, будинок 3. Встановлений у 1959 році. Скульптор Микола Блажков.



БудинкиРедагувати

ПісніРедагувати

Дерибасівська як місце дії фігурує в багатьох так званих «одеських» піснях, найвідомішими з яких є «На Дерибасовской открылася пивная» та «Как на Дерибасовской, угол Ришельевской».

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Пилявский В. А. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. — 2-е изд. — Одесса: Optimum, 2010. — 276 с.

ДжерелаРедагувати