Гончарук Федір Євтихович

Федір Євтихович Гончарук
Народження	22 травня 1919; Куражин, Хмельницька область
Смерть	4 серпня 1975 (56 років); Нова Ушиця
Країна	СРСР
Роки служби	1939—1945
Партія	КПРС
Звання	Майор
Командування	рота 15-ї мотострілецької бригади 16-го танкового корпусу
Війни / битви	Радянсько-німецька війна

Федір Євтихович Гончарук (22 травня 1919, Куражин — 4 серпня 1975, Нова Ушиця) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир роти 15-ї мотострілецької бригади 16-го танкового корпусу 2-ї танкової армії 2-го Українського фронту, капітан.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончарук.

Біографія ред.

Народився 22 травня 1919 року в селі Куражин (нині Новоушицького району Хмельницької області України) в селянській родині. Українець. Закінчив 4 класи. Працював у колгоспі.

У Червоній Армії з 1939 року. У 1940 році закінчив полкову школу. На фронті радянсько-німецької війни з вересня 1941 року. Член ВКП(б)/КПРС з 1942 року.

Капітан Федір Гончарук з своєю ротою 6 березня 1944 року форсував річку Гірський Тікич. Ввірена йому рота, здійснивши марш, увірвалася в село Кривець Маньківського району Черкаської області України і відбила декілька контратак противника.

13 березня 1944 року рота під командуванням капітана Гончарука Ф. Є. однією з перших переправилася через річку Південний Буг, а потім — через річку Дністер на південь від міста Сороки (нині Молдавської Республіки).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Гончаруку Федору Євтиховичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1674).

З 1945 року майор Гончарук Ф. Є. — в запасі. До виходу на заслужений відпочинок працював головою колгоспу, заступником голови райвиконкому Новоушицького району Хмельницької області України. Жив в селищі міського типу Нова Ушиця.

Помер 4 серпня 1975 року, похований на міському кладовищі.

Нагороди ред.

Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Література ред.

Бугай Е. М., Макухин М. Е. Из когорты мужественных. — Львов: Каменяр, 1978.(рос.)
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)