Відкрити головне меню

Голобуцький Володимир Олексійович

Володимир Олексійович Голобуцький
Golobucky V.jpg
Народився 15 (28) липня 1903(1903-07-28)
Великий Бір
Помер 21 січня 1993(1993-01-21) (89 років)
Київ
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР
Національність українець
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Північнокавказький державний університет
Сфера інтересів історія України
Заклад Інститут історії АН УРСР
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Трудового Червоного Прапора

Голобуцький Володимир Олексійович (15 (28) липня 1903(19030728), Великий Бір — 21 січня 1993, Київ) — історик українського козацтва, фахівець з економічної історії України, доктор історичних наук1948 року), професор1949 року).

БіографіяРедагувати

Народився 15 (28 липня) 1903 року в селі Великому Борі Суразького повіту Чернігівської губернії (нині Брянської області, РФ) в родині священика, вчителя і громадського діяча. Після закінчення сільської школи навчався в Новгород-Сіверському духовному училищі. З 1919 року — переписувач, воєнний діловод військового комісаріату, співробітник відділу народної освіти в селі Мутиному. Восени 1921 року поступив на дворічні курси для дорослих в місті Глухові, а після закінчення їх працював «збачем» в селі Безуглівці під Ніжином. Там отримав довідку про своє походження нібито з сільської бідноти, без котрої отримати вищу освіту було неможливо. У 1925 році виїхав на Кавказ. В адигейському аулі Пчегатлукай працював завідувачем хатою-читальнею та обирався секретарем місцевого комсомольського осередку.

У 1926 році поступив на природниче відділення Кубанського педагогічного інституту, а наступного року перевівся до Північнокавказького університету у Ростові-на-Дону на соціально-економічне відділення. По закінченні його у 1930 році був направлений на роботу в місто Грозний викладати на рабфаці, в технікумі дошкільної освіти та в Міжгалузевому комбінаті робочої освіти.

У 19341937 роках — аспірант, викладач педагогічного інституту імені О. І. Герцена в Ленінграді. У 19371940 роках — доцент і завідувач кафедри історії народів СРСР Краснодарського педагогічного інституту. У 1938 році в Ленінградському педагогічному інституті під керівництвом академіка АН СРСР Б. Д. Грекова захистив кандидатську дисертацію на тему «Дипломатичні зносини Московського уряду з Богданом Хмельницьким до Земського Собору 19 лютого 1651 р.».

У 19401942 роках — доцент Ленінградського педагогічного інституту. У 19421943 роках — викладач у педагогічному училищі села Аксубаєвого Аксубаєвського району Татарської АРСР. У 19431947 роках — завідувач кафедри історії СРСР Казанського державного університету. У 19471949 роках — завідувач кафедри, декан історичного факультету Чернівецького державного університету. У 1947 році у Ленінградському державному університеті захистив докторську дисертацію на тему «Чорноморське козацтво: Нарис соціальної історії».

У 19471949 роках — старший науковий співробітник, у 19491950 роках  — завідувач відділу історії народів СРСР, з 1951 року — завідувач відділу історіографії та фондів, у 19511954 роках — старший науковий співробітник відділу археографії, у 19541958 роках — старший науковий співробітник відділу історії феодалізму, у 1958–1961 роках — завідувач відділом історії феодалізму, у 19741979 роках — старший науковий співробітник-консультант відділу дружби народів Інституту історії АН УРСР. У 1951–1953 роках — завідувач кафедри історії СРСР Київського педагогічного інституту. У 19611971 роках — завідувач кафедри історії народного господарства Київського інституту народного господарства. У 19721984 роках — старший науковий співробітник-консультант Інституту економіки АН УРСР. Брав участь у роботі 11-го Міжнародного конгресу істориків (Стокгольм, 1960).

Жив в Києві в будинку по вулиці Черняховського, 4, квартира 32. Помер в Києві 21 січня 1993 року.

ПраціРедагувати

  • Освободительная война украинского народа под руководством Б. Хмельницкого. К., 1954;
  • Россия и освободительная война украинского народа 1648–1654 гг. К.,1954;
  • Черноморское казачество. К., 1956;
  • Максим Железняк. М., 1960;
  • Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734–1775 рр. К., 1961;
  • Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648–1654 гг. К., 1962;
  • Страницы из моих воспоминаний. «История СССР», 1966, № 3;
  • Гомін, гомін по діброві. К., 1963; 1967; Дніпропетровськ, 2003;
  • Економічна історія Української РСР: Дожовтневий період. К., 1970;
  • Запорозьке козацтво. К., 1994.

ВідзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Комітет з Державної премії України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 4 січень 2013. 

ПосиланняРедагувати