Глухова

село в Україні, у Лугинській селищній територіальній громаді Коростенського району Житомирської області

Глухова́ — село в Україні, у Лугинській селищній територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 189 осіб (2001).

село Глухова
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Лугинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18060110120027313 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 189 (2001)
Площа 0,49 км²
Густота населення 385,71 осіб/км²
Поштовий індекс 11338[1]
Географічні дані
Географічні координати 51°03′16″ пн. ш. 28°23′22″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Михайла Грушевського, 2-А, с-ще Лугини, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11301
Карта
Глухова. Карта розташування: Україна
Глухова
Глухова
Глухова. Карта розташування: Житомирська область
Глухова
Глухова
Мапа
Мапа

Населення

ред.

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 216 жителів, дворів — 37[2], у 1906 році — 255 мешканців, дворів — 44[3], у 1923 році — 443 мешканці, дворів — 92[4].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 822 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 189 осіб[5].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 187 98.94 %
російська 2 1.06 %
Усього 189 100 %

Історія

ред.

Колишня власність Немиричів. У 1628 році Стефан Немирич вносив із новозаселених Кремного та Глухової від 5 димів. У 1650 році Юрій Немирич платив з самої лише з Глухової від 11 димів[2].

Наприкінці 19 століття — село Лугинської волості Овруцького повіту повіту Волинської губернії. Лежало за 43 версти від Овруча та за 2 версти від Лугин. 219 десятин землі належало Деческуловій, православного визнання. Входило до православної парафії в Лугинах, за 2 версти[7][2].

У 1906 році — село Лугинської волості (2-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 47 верст. Поштове відділення — містечко Іскорость[3].

У березні 1921 року, в складі волості, передане до новоутвореного Коростенського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Літківської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Лугинського району Коростенської округи[8]. Розміщувалося за 2 версти від районного центру с. Лугини та за 2 версти від центру сільської ради, с. Літки[4]. У 1941—44 роках — центр окремої сільської управи. У 1946 році включене до складу Лугинської Другої сільської ради Лугинського району Житомирської області. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських, підпорядковане Лугинській сільській раді (згодом — Лугинська селищна рада) Лугинського району. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Олевського району Житомирської області, 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Лугинського району.

9 серпня 2016 року село увійшло до складу новоутвореної Лугинської селищної територіальної громади Лугинського району Житомирської області[9]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоутвореного Коростенського району Житомирської області[10].

Примітки

ред.
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 19 липня 2020.
  2. а б в Głuchowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 507. (пол.)
  3. а б Глухова // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 163. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  4. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 124. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  5. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 379. Процитовано 9 січня 2025.
  8. Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 8, 245. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  9. Лугинська селищна рада Житомирська область, Лугинський район. Верховна Рада України. Процитовано 19 липня 2020.
  10. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 січня 2025.

Посилання

ред.