Герхард Шірмер (нім. Gerhart Schirmer; нар. 9 січня 1913, Хемніц — пом. 5 вересня 2004, Лауф, Баден-Вюртемберг) — німецький офіцер, оберст-лейтенант повітряно-десантних військ Вермахту. За часів Другої світової війни командував парашутним полком Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям (1944).

Герхард Шірмер
Gerhart Schirmer
Народження 9 січня 1913(1913-01-09)
Німецька імперія Хемніц, Саксонія
Смерть 5 вересня 2004(2004-09-05) (91 рік)
Німеччина Лауф, Баден-Вюртемберг
Громадянство Третій Рейх Третій Рейх
Німеччина Німеччина
Приналежність Вермахт Вермахт
Bundeswehr Kreuz.svg Бундесвер
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ Fallschirmschützenabzeichen der Luftwaffe.jpg повітряно-десантні війська
Роки служби 19351945
1956-1971
Звання Luftwaffe epaulette Oberstleutnant.svg оберст-лейтенант
Dienstgrad Bundeswehr LW Oberst infobox.svg оберст
Формування 2-га парашутна дивізія
3-тя парашутна дивізія
6-та парашутна дивізія
Командування 6-та парашутна рота 2-го парашутного полку
II батальйон 5-го парашутного полку
16-й парашутний полк
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Гранд-офіцер ордену Слави (Туніс)
Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці»
Золотий німецький хрест
Нарукавна стрічка «Крит»
Нарукавна стрічка «Африка»
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак парашутиста люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе
Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»

За часів Другої світової війни командував парашутними взводами, ротами та батальйонами десантних військ Люфтваффе. Командував підрозділами під час проведення повітряно-десантних операцій у Голландії, Норвегії, Греції. Активно діяв у боях на Криті, на Східному фронті під Ленінградом, Києвом та Кіровоградом, у Північній Африці та на Західному фронті в Німеччині. У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, командував 25-ою парашутною бригадою, оберст (1959).

БіографіяРедагувати

Герхард Шірмер розпочав службу в саксонській державній поліції. 1 вересня 1935 року після трирічної служби в поліції, Шірмер приєднався до Люфтваффе. Спочатку він навчався в пілотній школі Люфтваффе в Обершляйсгаймі, а потім служив в авіаційному поліцейському полку в Ольденбурзі, де він став командиром 4-ї роти. 1 жовтня 1937 року він отримав звання лейтенанта і прийняв під своє командування 5-ту роту. 1 травня 1939 року Г. Шірмер добровольцем пішов до десантних військ, що створювалися на фондах поліцейських підрозділів. 15 вересня 1939 року призначений командиром 6-ї парашутної роти 2-го парашутного полку в Тангермюнде.

Під час Польської кампанії 6-та рота Шірмера за наказом оберста А. Штурма виконувала завдання з охорони аеродрому Дембліна. У 1940 році Г. Шірмер на чолі своєї роти брав участь у повітряно-десантних операціях в Голландії та Норвегії. У квітні 1941 року діяв у Грецькій кампанії, вів свій підрозділ у битву за Коринф. У травні 1941 року брав участь у десантуванні та боях на грецькому Криті. 14 червня 1941 року гауптман Г. Шірмер за бойові заслуги в боях на Криті був удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста.

У листопаді 1941 року 2-й полк 2-го парашутної дивізії передислокували на німецько-радянський фронт. У червні 1942 року після жорстоких боїв полк повернули до Німеччини для відновлення боєздатності. Герхард Шірмер був переведений до 5-го парашутного полку (з лютого 1943 року частина була офіційно перейменована на єгерський полк «Герман Герінг»). У листопаді 1942 року діяв у Північній Африці, був командиром III батальйону.

Пізніше повернувся до Гальберштадта для відновлення 2-ї дивізії після боїв в Африці. 1 червня 1943 року Г. Шірмер підвищений у майори.

У жовтні 1943 року 2-га парашутна дивізія була відправлена на Східний фронт, в районі на захід від Києва, де стримувала наступ частин Червоної Армії. 15 грудня 1943 дивізія була перекинута авіацією в район Кіровограда для протидії прориву радянських військ. У районі Кіровограда підрозділ Г. Шірмер займав оборону до січня 1944 року, коли поновився наступ Червоної Армії.

Згодом Г. Шірмер отримав звання оберст-лейтенант та перейняв під своє командування 16-й парашутний полк у Гальберштадті (з лютого 1943 року частина була офіційно перейменована в 3-й парашутно-танковий гренадерський полк «Герман Герінг»), який був перекинутий до Литви в липні 1944 року. Брав активну участь у боях у Балтійських країнах. За вміле керівництво військами в боях за Неммерсдорф та Голдап, Г. Шірмер відзначений дубовим листям до Лицарського хреста.

7 листопада 1944 року Г. Шірмер був арештований на фронті гестапо і доставлений до Берліна, де його звинуватили в причетності до заколоту 20 липня 1944 року. У січні 1945 року, після того, як ці звинувачення були спростовані, він був звільнений і направлений радником з питань протиповітряної оборони в штаб фельдмаршала В.Моделя.

30 квітня 1945 року Г. Шірмер та рештки штабної роти (близько 50 чоловіків) 1-ї навчальної дивізії Люфтваффе прорвалися до Гамбурга. 3 травня оберст-лейтенант Г. Шірмер та гауптман Ф.-В.Вангерін були заарештовані британцями, а потім передані росіянам.

Герхард Шірмер п'ять років перебував ув'язненим радянськими військами в колишньому концентраційному таборі Заксенгаузен. У серпні 1950 року засуджений до примусової праці на термін 25 років у п'ятихвилинному судовому процесі в Берліні та депортований до Воркути до таборів. На початку 1956 року після 11 років позбавлення волі, він був звільнений.

12 січня 1956 року він, нарешті, повернувся додому. 1 грудня 1956 року Герхард Шірмер приєднався до Збройних Сил Федеративної Республіки Німеччина, де з 1956 до 1962 року він командував 25-ю парашутною бригадою. 1 квітня 1959 року був підвищений в оберсти. Потім він обіймав посаду в штабі командувача 2-го корпусу армійської авіації, а з 1 листопада 1968 року до виходу на пенсію 31 березня 1971 року він був інспектором військового округу в Штутгарті.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Sachsenhausen – Workuta. Zehn Jahre in den Fängen der Sowjets, Grabert Verlag, Tübingen 1992

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Kurowski, Franz (1995). Knights of the Wehrmacht Knight's Cross Holders of the Fallschirmjäger. Atglen, PA: Schiffer Military. ISBN 978-0-88740-749-9.(англ.)
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L–Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.(нім.)