Опера́ція «Марі́та» (нім. Unternehmen Marita) — операція німецьких військ з захоплення Греції в 1941 році.

Операція «Маріта»
Частина Середземноморського театру воєнних дій Другої світової війни
Німецькі війська входять до Афін. 27 квітня 1941

Німецькі війська входять до Афін. 27 квітня 1941
Координати: 38°30′ пн. ш. 23°00′ сх. д. / 38.500° пн. ш. 23.000° сх. д. / 38.500; 23.000
Дата: 6 квітня 1941 — 23 квітня 1941
Місце: Албанія, материкова частина Греції і грецькі острови
Результат: Вирішальна перемога країн Осі
Сторони
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Німеччина
Flag of Italy (1861-1946).svg Італія
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg Греція
Велика Британія Велика Британія
Австралія Австралія
Нова Зеландія Нова Зеландія
Командувачі
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Вільгельм Ліст
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Максиміліан фон Вейхс
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Курт Штудент
Flag of Italy (1861-1946).svg Уго Кавальєро
Flag of Italy (1861-1946).svg Джованні Мессе
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg Александрос Папагос
Велика Британія Генрі Мейтленд Вільсон
Військові сили
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg: 680 000 солдатів, 1200 танків, 700 літаків
Flag of Italy (1861-1946).svg: 565 000 солдатів, 463 літаків, 163 танки
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg: 430 000 солдат, 20 танків[1]
Велика Британія Велика Британія: 62 612 чоловіків, 100 танків, 200–300 літаків
Втрати
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg 1099 загиблих, 3752 поранених, 385 зниклих безвісти[2]
Flag of Italy (1861-1946).svg 13 755 загиблих, 63 142 поранених, 25 067 зниклих безвісти
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg: 13 408 загиблих, 42 485 поранених, 1290 зниклих безвісти, 270 000 захоплених

ПередумовиРедагувати

29 жовтня Фашистська Італія оголосила війну Греції. Стратегічним плацдармом для нападу на країну була окупована ще в 1939 році Албанія. Наступ на Грецію вели італійські дивізії "Тосканські вовки", "Феррарські геркулеси", "Напівбоги з Італії", "Червоні дияволи з П’ємонту". Війна розвивалася невдало для Муссоліні 5 листопада 1940 р. грецька армія завдала поразки італійській армії і витіснила її на територію Албанії. Муссоліні звернувся до Гітлера по допомогу у війні проти Греції. Італія отримала допомогу від Німеччини в обмін на військову присутність Німеччини у східній частині Середземного моря (це був для Гітлера найближчий шлях в Індію).

Англійське командування з воєнних баз в Єгипті в листопаді 1940 р. активізувало бойові дії проти італійського флоту. 11 листопада 20 англійських бомбардувальників завдали серйозного удару по італійському флоту, що перебував в бухті Таранто. З цих пір Англія змогла вільно проводити свої конвої через усе Середземне море.

У Німеччині були завчасно розроблені (в жовтні 1940 р. генералом Гальдером) плани оволодіння Балканами. Німецькі агенти проникли в державний апарат Югославії, а воєнна розвідка діяла на усій території Югославії. До того ж німецька національна меншина в Югославії створила свої штурмові загони типу (СА) для захисту своїх поселень у разі війни.

Хід операціїРедагувати

Вторгнення в Грецію розпочалося одночасно із вторгнення в Югославію. Проти 430 тис. солдатів і офіцерів грецької армії і британського корпусу Німеччина виставила угруповання в 680 тис. чоловік.

Греки перш за все, оборонялися біля кордону Болгарії, з території якої рухалися німці. Після кількох днів запеклих боїв частин вермахту вдалося прорвати фронт через південно-східний край Югославії. 9 квітня 1941 року німці підійшли до Салонік. 11 квітня стався великий бій між дивізією СС «Адольф Гітлер» і британськими танкістами. І все ж загальна картина складалася на користь Німеччини. Британцям довелося відступати по гірських перевалах. Танки і вантажівки в поспіху кидали або знищували. Разом з британцями і греками через Грецію йшла розгромлена югославська армія. Відступаючі на південь військові колони піддавалися нальотам люфтваффе. Того разу літаки Messerschmitt під командуванням генерала Ріхтгофена переграли ескадрильї Королівських ВПС. Ті ж німецькі льотчики, яких вдавалося збити, наштовхувалися на вкрай жорстоке поводження грецьких селян.

17 квітня 1941 року капітулювала Югославія. А 18-го, після рішення грецького уряду і короля Георга II евакуюватися на Крит, а потім на контрольований британцями Кіпр, голова уряду Коризис, усвідомлюючи приреченість Греції, покінчив життя самогубством[3].

Новий прем'єр Еммануїл Цудерос зажадав від командування армії продовжити опір. Але серед грецького генералітету вже розвинулися настрої поразки. Військова верхівка почала тиснути на уряд, підштовхуючи міністрів до мирних переговорів з Німеччиною. Відбувся військовий заколот, в результаті якого лояльний вліді командувач був замінений на генерала Георгіоса Цолакоглу. 21 квітня 1941 року в порушення рішення уряду він підписав в Ларисі за Грецію акт про капітуляцію. Але оскільки Цолакоглу не мав на це законних повноважень, капітуляція зізнавалася багатьма греками. Незважаючи на свою поразку у війні з греками, італійці висловили протест з приводу того, що капітуляція була підписана без них. Фюрер не відмовив своїм союзникам, замінивши представника Німеччини на церемонії капітуляції. Документ переробили і заново підписали в Салоніках 23 квітня 1941-го. 16 грецьких дивізій склали зброю.

ПриміткиРедагувати

  1. Ziemke, Earl F. "Balkan Campaigns". World War II Commemoration. Grolier. Archived from the original on 5 February 2007. Retrieved 4 April 2007.
  2. Richter 1998, pp. 595–97.
  3. Thermopylae Stand Expected by Nazis. The Milwaukee Star-Journal (Milwaukee). 20 квітня 1941. с. 1. Процитовано 2013-12-15. 

ДжерелаРедагувати

ЛітуратураРедагувати

  • Barber, Laurie; Tonkin-Covell, John (1990). Freyberg: Churchill's Salamander. Hutchinson. ISBN 978-1-86941-052-0. 
  • Bitzes, John (1989). Greece in World War II: To April 1941. Sunflower University Press. ISBN 978-0-89745-093-5. 
  • Bosworth, R. J. B. (2002). Mussolini. London: Hodder Arnold. ISBN 978-0-340-73144-4. 
  • Churchill, Winston (1974). У Rhodes James, Robert. His Complete Speeches, 1897–1963. Chelsea House Publisher. ISBN 978-0-8352-0693-8. 
  • Ciano, Galeazzo (1946). The Ciano Diaries, 1939–1943: The Complete, Unabridged Diaries of Count Galeazzo Ciano, Italian Minister for Foreign Affairs, 1936–1943. Doubleday. OCLC 245645. 
  • Ėrlikhman, Vadim (1946). The Ciano Diaries: the Complete, Unabridged Diaries of Count Galeazzo Ciano, Italian Minister for Foreign Affairs, 1936–1943. Doubleday. OCLC 245645. 
  • Goebbels, Joseph (1982). Diaries, 1939–41. transl Fred Taylor. Hamish Hamilton. ISBN 978-0-241-10893-2. 
  • Hitler, Adolf (1981). Hitlers politisches Testament. Die Bormann Diktate vom Februar und April 1945 [Hitler's political testament. The Bormann dictations from February and April 1945] (German). Hamburg: Albrecht Knaus. ISBN 978-3-81355-111-2.