Гельмут Вайдлінг

Гельмут Отто Людвіг Вайдлінг (нім. Helmuth Otto Ludwig Weidling; нар. 2 листопада 1891, Гальберштадт, Саксонія — пом. 17 листопада 1955, Владимир) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал артилерії (1944) Вермахту. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1944).

Гельмут Вайдлінг
Helmuth Weidling
Народження	2 листопада 1891(1891-11-02) Гальберштадт, Саксонія
Смерть	17 листопада 1955(1955-11-17) (64 роки) Владимир серцева недостатність
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	артилерія танкові війська
Роки служби	1911–1945
Звання	Генерал артилерії
Формування	IX-й та IV-й армійські і XXXX-й танковий корпуса
Командування	86-та піхотна дивізія XXXXI-й танковий корпус LVI-й танковий корпус
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна: Східний фронт Польська кампанія Західний фронт Французька кампанія Східний фронт Операція «Барбаросса» Прикордонні битви Білоруська операція Смоленська операція Операція «Тайфун» Ржевська битва Операція «Бюффель» Смоленська операція Операція «Цитадель» Орловська операція Операція «Багратіон» Бобруйська операція Люблін-Берестейська операція Вісло-Одерська операція Битва за Берлін Битва за Зеєловські висоти Штурм Берліна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Ганзейський хрест (Любек) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Біографія

Народився в сім'ї доктора медицини.

Учасник Першої світової війни в якості аеронавта-спостерігача. У грудні 1914 року перейшов до службу в ескадрилью дирижаблів. Служив в підрозділах аеростатів, був командиром цепеліна. У травні 1917 року отримав посаду ад'ютанта начальника військового повітроплавання, пізніше — командувача повітряним флотом.

У 1919 році, після скасування німецьких повітряних сил, перейшов на службу в артилерійські війська, був командиром артилерійської батареї, потім дивізіону.

Під час Польської кампанії командував артилерійським полком, під час Французької кампанії був начальником артилерії 9-го армійського корпусу, потім 4-го армійського корпусу. Учасник Балканської кампанії. На Східному фронті до кінця грудня 1941 року був начальником артилерії 40-го танкового корпусу. З кінця грудня 1941 року до жовтня 1943 року — командир 86-ї піхотної дивізії. З 20 жовтня 1943 року — командир 41-го танкового корпусу, командував ним до розгрому корпусу.

З 10 квітня 1945 року — командир 56-го танкового корпусу. 23 квітня Гітлер на підставі помилкового доносу віддав наказ про його розстріл. Дізнавшись про це, Вайдлінг прибув у ставку і домігся аудієнції з Гітлером, після якої наказ про розстріл генерала був скасований, а сам він був призначений командувачем обороною Берліна замість тільки призначеного Еріха Беренфенгера. Після цього, за словами очевидців, Вайдлінг виголосив свою знамениту фразу: «Я б волів, щоб мене розстріляли». Намагався організувати оборону міста, ведучи бої за кожен будинок.

Після самогубства Гітлера Вайдлінг віддає наказ підлеглим йому військам: «30 квітня 1945 року Фюрер наклав на себе руки, залишивши напризволяще всіх, хто присягав йому на вірність. Згідно з останнім наказом фюрера, ви, німецькі солдати, повинні бути готові продовжувати бої навколо Берліна, незважаючи на те, що ваші боєприпаси на межі, і в поточній ситуації подальший опір безглуздий. Я наказую негайно припинити будь-який опір. Кожна година битви продовжує жахливі страждання цивільного населення Берліна і наших поранених. За взаємною згодою з вищим командуванням радянських військ я закликаю вас негайно припинити бойові дії. Вайдлінг, колишній командувач берлінським оборонним районом.»

О 7 годині ранку 2 травня 1945 року він підписав капітуляцію німецьких військ і здався разом із залишками гарнізону в полон.

Вайдлінг містився в Бутирській і Лефортовській в'язницях в Москві, а потім у Володимирській тюрмі. 27 лютого 1952 року військовим трибуналом військ МВС Московського округу засуджений до 25 років ув'язнення за звинуваченням у військових злочинах, в тому числі в тому, що в березні 1944 року він віддав наказ військам 41-го корпусу, якими він командував, насильно, під страхом розстрілу, зігнати в табір під Озаричами всіх хворих на висипний тиф і приїжджих з інших областей радянських громадян, більшість з яких загинули, деякі були розстріляні.

Гельмут Вайдлінг помер 17 листопада 1955 року від серцевої недостатності у Владимирському централі. Похований в безіменній могилі на тюремному кладовищі.

Головною військовою прокуратурою РФ 16 квітня 1996 року визнаний таким, який не підлягає реабілітації.

Нагороди

Військова кар'єра

• 1911 — фанен-юнкер
• 10 серпня 1912 — лейтенант
• 1915 — обер-лейтенант
• 1 червня 1922 — гауптман
• 10 червня 1932 — майор
• 1 вересня 1935 — оберст-лейтенант
• 1 березня 1938 — оберст
• 1 лютого 1942 — генерал-майор
• 1 січня 1943 — генерал-лейтенант
• 1 січня 1944 — генерал артилерії

Перша світова війна

• Залізний хрест
  • 2-го класу (9 жовтня 1914)
  • 1-го класу (3 березня 1916)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Ганзейський Хрест (Любек)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами

Міжвоєнний період

• Пам'ятний знак для екіпажів дирижаблів
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (5 жовтня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»

Друга світова війна

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (18 вересня 1939)
  • 1-го класу (12 жовтня 1939)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 2-го класу з мечами
• Німецький хрест в золоті (23 червня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (18 серпня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • Лицарський хрест (15 січня 1943)
  • Дубове листя (№408; 22 лютого 1944)
  • Мечі (№115; 28 листопада 1944)
• Відзначений у Вермахтберіхт (9 лютого 1944)

Див. також

• Альфред фон Фоллард-Бокельберг
• Гейнц-Вольфганг Шнауфер
• Вальтер Гартманн
• Фрідолін фон Зенгер унд Еттерлін
• Вальтер Варлімонт
• Вальтер фон Зейдліц-Курцбах

Література

• Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.

• Бивор Э. Падение Берлина. 1945. / Пер. с англ. Ю. Ф. Михайлова. — М.: ООО «Издательство ACT»: OOO «Транзиткнига», 2004. — 622 с.

• Beevor, Antony (2002). Berlin: The Downfall 1945. Viking-Penguin Books. ISBN 0-670-03041-4.
• Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
• Fellgiebel Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
• Dollinger, Hans. The Decline and Fall of Nazi Germany and Imperial Japan, Library of Congress Catalogue Card Number 67-27047.
• Fischer, Thomas (2008). Soldiers of the Leibstandarte, J.J. Fedorowicz Publishing, Inc. ISBN 978-0-921991-91-5.
• Kershaw, Ian (2008), Hitler: A Biography, New York: W. W. Norton & Company, ISBN 0-393-06757-2
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z . Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.

Посилання

• Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Weidling, Helmuth. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 4 квітня 2013. (нім.)
• 115. Schwerterträger Helmuth Otto Ludwig Weidling. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 28 грудня 2011. Процитовано 4 квітня 2013. (нім.)
• Weidling, Helmuth Otto Ludwig [Архівовано 8 квітня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди генерала артилерії Вейдлінга (англ.)
• General der Artillerie Helmuth Otto Ludwig Weidling. на geocities.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2009. Процитовано 4 квітня 2013. (англ.)
• General Helmuth Weidling — Ritterkreuzträger und letzer Kampfkommandant von Berlin [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Архивные документы РФ. Ф. 233. Оп. 2374. Д. 154. Л. 107—110, 112—113. Протоколы допроса Вейдлинга [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• http://militera.lib.ru/research/beevor2/19.html [Архівовано 2 жовтня 2010 у Wayback Machine.]

Відео

• General der Artillerie Helmuth Weidling [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.]