Відкрити головне меню

Рудольф Кох-Ерпах (нім. Rudolf Koch-Erpach; нар. 9 квітня 1886, Мюнхен — пом. 28 листопада 1971, Карлсруе) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал кінноти Вермахту (1940). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн, за часів Другої світової війни керував військовим округами й командував піхотними та танковими з'єднаннями і об'єднаннями.

Рудольф Кох-Ерпах
Rudolf Koch-Erpach
Народження 9 квітня 1886(1886-04-09)
Німецька імперія Мюнхен, Королівство Баварія
Смерть 28 листопада 1971(1971-11-28) (85 років)
Німеччина Карлсруе, Баден-Вюртемберг
Поховання Німеччина Карлсруе
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ кіннота
танкові війська
Освіта військове училище Мюнхену
Мюнхенська Військова академія
Роки служби 19041945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал кавалерії
Командування 8-ма піхотна дивізія
60-те командування особливого призначення
35-те командування особливого призначення
VIII-й військовий округ
LVI-й танковий корпус
XI-й військовий округ
1-ша армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден «За заслуги» (Баварія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Галліполійська зірка
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Медаль «Ліакат»
Ювілейна медаль принца-регента Луїтпольда (Баварія)

БіографіяРедагувати

Рудольф Кох (нім. Rudolf Koch)[1] народився 9 квітня 1886 в столиці баварського королівства Мюнхені в родині німецького військового, генерал-майора Антона Коха (1854–1926).

У липні 1904 молодий Рудольф поступив до військової гімназії, звідки випустився через півроку у званні фенріха й прибув для подальшого проходження служби до 2-го баварського уланського полку «Кеніг» (нім. Königlich Bayerisches 2. Ulanen-Regiment „König“), де служив до квітня 1910. З 1 березня 1905 по 7 лютого 1906 паралельно проходив навчання у військовому училищі Мюнхена. 6 березня 1906 отримав перше офіцерське звання лейтенанта. 22 квітня 1910 переведений для проходження служби до 6-го королівського баварського шеволежерського полку «Принц Альбрехт Прусський» (нім. Königlich Bayerisches 6. Chevaulegers-Regiment „Prinz Albrecht von Preußen“), у якому служив до початку Першої світової війни. В період з 1 жовтня 1912 до 31 липня 1914 одночасно навчався у Мюнхенській військовій академії.

За часів Першої світової війни служив ад'ютантом у штабі III-го Баварського армійського корпусу, потім відправлений до німецького штабного елементу на Близькій Схід, у Персію. Літом 1916 року прикомандирований, як штабний офіцер зв'язку, до XII-го австро-угорського корпусу, потім Південної та 3-ї армії союзників.

З осені 1916 до кінця війни проходив службу на різних штабних посадах, у листопаді 1917-січні 1918 — командир батальйону 16-го Баварського резервного піхотного полку. Війну закінчив штабним офіцером у групі армій «Кронпринц Рупрехт».

У післявоєнний час змінив багато посад у різних штабних, навчальних та допоміжних структурах. У 1923–1927 — командир ескадрону 17-го гірсько-піхотного полку. З 1 вересня 1929 до 1 жовтня 1932 — командир цього полку. З 1 листопада 1932 — начальник штабу 1-ї кінної дивізії Рейхсверу, далі — командир 3-ї кінної бригади.

З приходом нацистів до влади продовжив службу в лавах Збройних сил, з 15 жовтня 1935 — командир 8-ї піхотної дивізії Вермахту.

На чолі цій дивізії Р.Кох-Ерпах вступив у Другу світову війну. У вересні 1939 році він командував піхотною дивізією під час вторгнення в Польщу. 23 вересня 1939 генерал-майор Кох-Ерпах під час битви за Краснобруд був захоплений польськими військами в полон, звідки незабаром був звільнений у зв'язку з закінченням військових дій.

24 червня 1940, за вміле керівництво військами в ході битви за Францію, командир 8-ї німецької піхотної дивізії був нагороджений Лицарським хрестом Залізного Хреста.

З 1 листопада 1940 по 1 березня 1941 року генерал-лейтенант Р.Кох-Ерпах командувач LX-го командування у Франції та нетривалий термін (1 квітня — 1 травня 1941) XXXV-го командування особливого призначення в Генеральній губернії.

З 1 травня 1942 по 26 січня 1945 року генерал кінноти Кох-Ерпах командувач VIII-го військового округу зі штаб-квартирою для цього військового округу в Бреслау. До району його відповідальності входили Сілезія, Судетська область, частина Моравії і частина південно-західної Польщі. Військовий округ припинив свою діяльність у лютому 1945 року у зв'язку з наступом радянських військ.

З 16 лютого по 10 квітня 1945 року він недовго був командиром LVI-го танкового корпусу, який вдруге формував після розгрому танкового корпусу радянськими військами у січні 1945 в боях під час Вісло-Одерської операції. На чолі цього корпусу генерал Р.Кох-Ерпах бився у Верхньо-Сілезькій операції. У березні 1945 року Кох-Erpach і його штаб були оточені Червоної Армії під Оппельн — сучасне Ополе. Щоб вирвати його звідти, генерал-фельдмаршал Фердинанд Шернер наказав естонському офіцеру СС, оберсту, виконуючому обов'язки командира 20-ї гренадерської дивізії СС Альфонсу Ребане вивести командування корпусу з оточення. Ребане за допомогою 4 естонських добровольців зі своєї дивізії вивів генерала Р.Кох-Ерпаха з його штабом без втрат до німецьких військ. По рекомендації генерала за такий подвиг оберст А.Ребане був нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста Залізного Хреста.

Останні тижні війни, генерал кінноти Р.Кох-Ерпах керував XI-м військовим округом. З 6 до [8 травня] 1945, після потрапляння генерала Г.Ферча до полону, був командувачем 1-ї польової армії Вермахту, війська якої билися в Баварії, й відступали до Дунаю, де в решті-решт 8 травня 1945 капітулювали американцям.

Рудольф Кох-Ерпах перебував в американському полоні з 8 травня 1945 до 1948 року. Після визволення мешкав у Німеччині. Помер 28 листопада 1971 у Карлсруе.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale der Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 7: Knabe-Luz. Biblio Verlag. Bissendorf 2004. ISBN 3-7648-2902-8. S. 48-50.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. З 1939 — Рудольф Кох-Ерпах


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
 
командир 8-ї піхотної дивізії

15 жовтня 1935 — 25 жовтня 1940
Наступник:
генерал-майор
Густав Хоне
Попередник:
сформоване
командувач
60-го командування особливого призначення

15 жовтня 1940 — 1 березня 1941
Наступник:
генерал від інфантерії
Макс фон Віебах
Попередник:
генерал від інфантерії
Ернст Дегнер
командувач
35-го командування особливого призначення

1 квітня — 1 травня 1941
Наступник:
генерал артилерії
Рудольф Кемпфе
Попередник:
генерал від інфантерії
Ганс Хальм
командувач VIII-ого військового округу
1 травня 1942 — лютий 1945
Наступник:
розформований
Попередник:
знов сформований
командир LVI-го танкового корпусу
16 лютого — 10 квітня 1945
Наступник:
генерал артилерії
Гельмут Вейдлінг
Попередник:
генерал артилерії
Вальтер Ліхель
командувач XI-ого військового округу
16 квітня — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція
Попередник:
генерал від інфантерії
Герман Ферч
командувач 1-ї армії
6 — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція